Охоронні послуги (охорона будівлі)

Київська міська клінічна лікарня №12 повідомляє що не вбачає потреби у зміні пунктів проекту договору , і надає роз’яснення.
«Відповідно до підпункту 3.1 пункту 6 Документації для проведення закупівлі через систему електронних закупівель всі питання та пропозиції, які виникають в Учасника торгів, стосовно умов проекту Договору розглядаються Замовником та у разі їх прийнятності можуть бути затверджені Замовником на етапі «Період уточнень». На підставі викладеного надаємо наступні пропозиції щодо внесення змін до проекту Договору:
1. У пункт 5.4. необхідно додати речення наступного змісту: «У Акті, що складається Сторонами за підсумками обстеження Об’єкта, зазначається вичерпний перелік майна, що передається Замовником під охорону постів Виконавця.». Згідно умов проекту Договору Виконавець приймає під охорону майно Замовника, а тому необхідно визначити вичерпний перелік вказаного майна.
- У пункті 5.4. проекту Договору йдеться про Акт технічної укріпленності об’єкту, а не Акт передачі майна Замовника під охорону .
Державне регулювання зазначеного питання визначено порядоком укладення Договорів ст. 179 Господарського Кодексу України.
Зокрема, що стосується питання укладення Договорів на охорону та приймання-передавання об'єктів, підприємств, установ, організацій під охорону слід зазначити:
При зверненні Власника до Суб`єкта охоронної діяльності із проханням про прийняття об'єкта під охорону створюється комісія у складі представників Власника, Суб`єкта охоронної діяльності та інших зацікавлених Сторін (далі - Комісія).
Комісія проводить обстеження об'єкта з метою узгодження виду охорони, визначення кількості постів, потреби обладнання засобами сигналізації і пожежогасіння, технічного укріплення (далі - технічні засоби охоронного призначення), виходячи з розмірів території, яку займає об'єкт, технології виробництва продукції та інших умов забезпечення збереження майна.
Результати обстеження оформлюються Актом обстеження технічної укріпленості у двох примірниках, в якому вказуються пропозиції Власнику щодо усунення виявлених недоліків і рекомендації стосовно технічного укріплення об'єкта. Перший примірник Акта вручається Власнику для виконання пропозицій за результатами обстеження, а другий - залишається у Суб`єкта охоронної діяльності.
Акт технічної укріпленості і рекомендації дозволяють визначити оптимальну кількість ресурсів, необхідних для якісної охорони об’єкта. Мова йде як про кількість постів фізичної охорони, так і про установку або доопрацювання системи охоронної, тривожної, пожежної сигналізації. Акт технічної укріпленності дасть відповідь на питання, а чи потрібні на об’єкті система відеоспостереження та контролю доступу, яким чином краще буде організувати режими патрулювання об’єкта і систему контролю несення служби. Крім того, на основі Акта ТУ складається інструкція охоронця на об’єкті – що і як він повинен робити в різних штатних і позаштатних ситуаціях.
1. Другий абзац пункту 5.14. необхідно викласти у наступній редакції: «заходити в приміщення, за умови наявності, справності та включення в роботу технічних засобів охорони в них, які здані під охорону із записом у Журналі (крім випадків настання надзвичасної ситуації, що передбачена пунктом 5.12 або вчинення будь-якого правопорушення відносно Об’єкту або його складових), приводити сторонніх осіб, вживати алкогольні напої, наркотичні засоби;». Редакція викладена у проекті договору не враховує можливості здійснення охоронником огляду приміщень із відкритим доступом у неробочій час.
У пункті 5.14. проекту Договору йдеться про дії, які заборонено вчиняти працівникам охорони під час здійснення заходів охорони .
Врегулювання питання щодо дії працівників охорони у випадках настання надзвичайних ситуацій, у тому числі входу до приміщень, які знаходяться під охороною за допомогою технічних засобів охорони, здійснюється шляхом спільного опрацювання та впровадження Інструкції з внутрішньо-об’єктового та пропускного режиму на об’єкті охорони, що передбачено пунктом 3.1. Якість наданих Послуг має відповідати вимогам чинного законодавства України та Інструкції з внутрішньо-об’єктового та пропускного режиму на об’єкті охорони (далі – Інструкція).
1. Пункт 7.7. необхідно викласти у наступній редакції: «7.7. За прострочення виконання Виконавцем зобов’язань за Договором, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.», оскільки нарахування штрафних санкцій протягом року суперечить ст. 232 Господарського кодексу України.
Питання щодо припинення нарахування штрафних санкцій передбачено частиною 6 статті 232 ГК України, разом з цим, виходячи з положень відповідних статей ЦК України неустойка є оперативним способом боротьби з неналежним виконанням зобов'язання, яким можна скористатися відразу, як тільки буде здійснено правопорушення, не чекаючи настання негативних наслідків, які ним викликані.
Саме через "оперативність" неустойки, як способу боротьби з порушенням Договору у ст. 258 ЦК України встановлено скорочений строк позовної давності в один рік для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За ст. 261 перебіг строку позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається із спливом строку виконання; за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначено або визначено моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (якщо при цьому боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається із спливом цього строку).
Таким чином, виходячи з положень ст. 258 та 261ЦК України пунктом 7.7 проекту Договору визначено «За прострочення виконання Виконавцем зобов’язань за Договором, нарахування штрафних санкцій припиняється через рік від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
1. Пункт 7.8. необхідно викласти у наступній редакції: «7.8. Збитки, завдані Замовнику неналежним виконанням/невиконанням Виконавцем зобов’язань за цим Договором, підлягають відшкодуванню у повній сумі з врахуванням розміру штрафних санкцій у випадку доведення вини працівників Виконавця, на підставі рішення суду.», оскільки для відшкодування зазначених збитків необхідно об’єктивно та неупереджено дослідити причини виникнення збитків та наявність вини працівників Виконавця.
5. Пункт 7.9. необхідно викласти у наступній редакції: «7.9. Збитки, завдані Замовнику неналежним виконанням/невиконанням Виконавцем зобов’язань за Договором, підлягають відшкодуванню у повній сумі понад встановлені Договором штрафні санкції у випадку доведення вини працівників Виконавця, на підставі рішення суду.», оскільки для відшкодування зазначених збитків необхідно об’єктивно та неупереджено дослідити причини виникнення збитків та наявність вини працівників Виконавця.
Врегулювання питання щодо відшкодування збитків завданих Замовнику неналежним виконанням/невиконанням Виконавцем зобов’язань за Договором «у випадку доведення вини працівників Виконавця, на підставі рішення суду», передбачене пунктами 7.11. та 7.11.1 проекту Договору
- факти крадіжки, знищення або пошкодження майна Замовника сторонніми особами, що проникли на Об'єкт, та розмір нанесених збитків, що допущені з вини Виконавця, встановлюється у порядку, визначеному цим Договором відповідно до чинного законодавства України:
- при наявності письмової заяви Замовника Виконавцю про заподіяні збитки, уповноважені представники Виконавця зобов'язані взяти участь в знятті залишків майна та у визначенні розміру цих збитків, які порівнюються з даними бухгалтерського обліку Замовника на день події. Зняття залишків товарно-матеріальних цінностей повинно бути проведене терміново після прибуття представників Сторін цього Договору на Об’єкт та з дозволу старшої посадової особи оперативно-слідчої групи органу внутрішніх справ.
Таким чином, пунктами 7.11 та 7.11.1 визначено, що відшкодування збитків завданих Замовнику неналежним виконанням/невиконанням Виконавцем зобов’язань за Договором здійснюється відповідно до чинного законодавства України за умов наявності письмової заяви Замовника про заподіяні збитки та доведення вини працівників Виконавця, на підставі рішення суду.
6. Пункт 11.8. необхідно викласти у наступній редакції: «11.8. Одностороннє розірвання Договору допускається лише у випадках невиконання/неналежного виконання Виконавцем або Замовником зобов’язань за Договором.», оскільки можливість дострокового розірвання договору лише Замовником протирічить принципам права.
Чинним законодавством України передбачено зміну або розірвання Договору може бути вчинено за згодою Сторін, у разі односторонньої відмови від нього (односторонньої зміни умов) або судовим рішенням на вимогу однієї із Сторін.
За загальним правилом, зміна або розірвання Договору в односторонньому порядку не допускаються, що відповідає самій природі Договору як двосторонньої (чи багатосторонньої) домовленості. Однак окремі договірні відносини, пов'язані із тимчасовим вибуттям із володіння майна, із ризиком виробничої діяльності, із завчасним замовленням послуг, можуть ставити одну Сторону у значну залежність від волі іншої або створювати для однієї із Сторін значні ризики. Також передумовою для односторонньої зміни Договору або відмови від нього незалежно від особливостей відносин Сторін є порушення Договору. Стаття 236 як оперативно-господарські санкції називає односторонню відмову від виконання зобов'язання (що може бути втілено у відмові від усього Договору) та встановлення в односторонньому порядку додаткових гарантій належного виконання зобов'язань (що і є зміною договірних зобов'язань).
У зв'язку з цим можливість односторонньої зміни або розірвання Договору допускається в обмеженому ряді випадків. Повноваження Сторони на односторонню зміну або розірвання Договору мають бути встановлені законом або безпосередньо в Договорі. Одностороння відмова від Договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання, а одностороння заява про зміну Договору, - відповідно, змінює його. При цьому у переважній більшості випадків такі зміни чи припинення зобов'язань за Договором, що проведені в односторонньому порядку, вчиняються із попередженням у певний строк, що захищає іншу Сторону від можливих втрат і збитків.
Окрім прямо передбачених законом випадків, коли позбавлення права на односторонню відмову від Договору зумовлює нікчемність відповідної умови, сторони можуть зазначати в Договорі, що норма закону про право в односторонньому порядку змінити або розірвати Договір на відносини Сторін не поширюється.
Також Сторони мають беззаперечне право самостійно за взаємною згодою наділяти одну із Сторін або обидві Сторони правом на односторонню відмову від нього. Виходячи із принципу свободи Договору, а також враховуючи, що закон визнає односторонню відмову або зміну Договору - за наявності в ньому такої умови - як юридичний факт, можна стверджувати, що обмеження повноважень Сторін у цьому питанні можливе тільки у випадку, коли це прямо встановлено законом.»