риба, рибне філе та інше м'ясо риби мороженої

ПРОТОКОЛ № 5
засідання тендерного комітету
Миколаївської обласної клінічної лікарні
Миколаївської обласної ради

від 08.02.2019 р м. Миколаїв

Присутні : Голова ТК


Заступники голови ТК: - Цибко В.А. – заст. головного лікаря з економічних питань
- Романюк Н.М. – заст. головного лікаря з медичної частини
- Філіпов А.П. – заст. головного лікаря з технічних питань

Секретар ТК

Члени комісії: - Оскотська Л.А. – економіст планового відділу
- Бачинський Д.В. – заст. головного лікаря з хірургічної роботи
- Чміль Н.В. – заст. головного лікаря з медсестринства
- Немодрук О.І. – головний бухгалтер
- Пліткіна В.Г. – провізор клінічний загально-лікарняного персоналу
- Єнова Л.М. - юрисконсульт
Порядок денний:
1. Розгляд тендерних пропозицій учасників щодо закупівлі риби, рибного філе та іншого м’яса риби мороженої – Код ДК 021:2015-15220000 для Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради.

Слухали:
1. Голова тендерного комітету Цибко В.А. доповіла, що участь в торгах приймали такі учасники:
- Приватне підприємство «Никольтрейд»;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.КЕЙ».

За результатами аукціону найнижча цінова пропозиція у ПП «Никольтрейд» та складає 242244,00 гривен.
Цивільним законодавством не передбачено обов’язкового нотаріального посвідчення (нотаріальної форми) правочинів. Так, відповідно до частини першої ст. 209 Цивільного кодексу правочин, який вчинено у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, установлених законом, або за домовленістю сторін.
Згідно з частиною другою ст. 799 Цивільного кодексу договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Частиною третьою ст. 640 цього Кодексу встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. Частиною першою ст. 220 зазначеного Кодексу передбачено, що у разі недодержання сторонами вимог законодавства про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Цивільний кодекс є основним актом цивільного законодавства, що регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Водночас згідно з частиною другою ст. 9 цього Кодексу законом може бути передбачено особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. При цьому норми таких законів мають не суперечити нормам Цивільного кодексу і прийматися з дотриманням вимог абзацу третього частини другої ст. 4 цього Кодексу.
Господарський кодекс визначає основні засади господарювання в Україні та регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 цього Кодексу).
Положеннями статей 2 та 55 Господарського кодексу передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є, зокрема, суб’єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями у межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно з частиною другою ст. 55 Господарського кодексу суб’єктами господарювання є:
• господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому законом порядку;
• громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Під господарською діяльністю розуміють діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів, а також з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва — підприємцями. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності (частини перша, друга, п’ята ст. 3 Господарського кодексу).
Стаття 4 зазначеного Кодексу розмежовує відносини у сфері господарювання з іншими видами відносин, зазначаючи, що не є предметом регулювання цього Кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом. Особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначає саме Господарський кодекс.
Відповідно до статей 24 і 25 Цивільного кодексу фізичною особою як учасником цивільних відносин визнається людина, яка набуває цивільної правоздатності у момент її народження. Статтею 30 цього Кодексу встановлено, що цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Водночас частинами першою, другою ст. 50 Цивільного кодексу передбачено право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб — підприємців є відкритою.
Згідно з частиною першою ст. 128 Господарського кодексу громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу. У господарських відносинах фізичні особи — підприємці беруть участь насамперед як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх державної реєстрації та внесення відомостей про них до єдиного державного реєстру.
Закони, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, застосовуються в частині, в якій вони не суперечать положенням Цивільного кодексу.
Враховуючи положення частини другої ст. 4 Цивільного кодексу, основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс, тому в разі, якщо норми Господарського кодексу не містять певних особливостей регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання, а визначають лише загальні правила, які не узгоджуються з більш деталізованими відповідними правилами Цивільного кодексу, слід застосовувати положення, встановлені саме Цивільним кодексом.
Згідно з абзацом другим п. 6 Порядку № 1388 транспортні засоби, що належать фізичним особам — підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
Таким чином, оскільки Господарським кодексом не передбачено особливостей нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу, укладеного за участю фізичної особи — підприємця, то у вирішенні цього питання слід застосовувати правила, встановлені Цивільним кодексом, зокрема в приписах частини першої ст. 209, частини першої ст. 220, частини третьої ст. 640 та частини другої ст. 799, а це означає, що договір оренди транспортного засобу, укладений за участю фізичної особи — підприємця в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, є недійсним.
Тобто, договір оренди вантажного авто № 2 від 01.12.2018 між ПП «Никольтрейд» та ФОП Чередниченко М.В., який був наданий учасником закупівлі, є недійсним, отже учасник документально не підтвердив наявності в нього цього автомобілю.
ПП «Никольтрейд» не надав актів потужностей зі зберігання продуктів та автомобілів, які належать власнику орендованого автомобіля, а саме: на Чередниченко М.В.
До пропозиції надано акт потужностей зі зберігання продуктів та автомобілів, що видано на ФОП Чередниченко М.В., який не являється власником автомобіля.
Згідно цього, Замовник ще раз вказує на недійсність договору оренди вантажного автомобіля № 2 від 01.12.18р. оскільки орендодавцем за договором повинен виступати Чередниченко М.В. (як власник за технічним паспортом), а не ФОП Чередниченко М.В., якому автомобіль не належить, а значить, права укладати такий договір, немає.
На вимогу Замовника та на скаргу ТОВ «Ю.КЕЙ», ПП «Никольтрейд» станом на 01.02.2019р. та 05.02.2019р. не надав відповідних актів на своє ім’я та не обґрунтував їх відсутність чи неможливість надання відповідно до законодавства.
У зв’язку з вищевикладеними фактами, пропозиція ПП «Никольтрейд» підлягає відхиленню як така, що не відповідає встановленим Замовником вимогам.

2. Голова тендерного комітету запропонувала проголосувати за значеним питанням.

Щодо питань, внесених на голосування, члени тендерного комітету проголосувати одноголосно «за».

Рішення:
1. Тендерним комітетом вирішено пропозицію ПП «Никольтрейд» відхилити як таку, що не відповідає встановленим замовником вимогам.

2. Доручити секретарю тендерного комітету оприлюднити відповідно до ст. 10 Закону України даний протокол.


Підписи:
Голова тендерного комітету В.А.Цибко
Заступники голови ТК Н.М.Романюк
А.П.Філіпов
Секретар ТК Л.А.Оскотська
Члени ТК Д.В.Бачинський
Н.В.Чміль
О.І.Немодрук
В.Г.Пліткіна
Л.М.Єнова

ПРОТОКОЛ № 5
засідання тендерного комітету
Миколаївської обласної клінічної лікарні
Миколаївської обласної ради

від 08.02.2019 р м. Миколаїв

Присутні : Голова ТК


Заступники голови ТК: - Цибко В.А. – заст. головного лікаря з економічних питань
- Романюк Н.М. – заст. головного лікаря з медичної частини
- Філіпов А.П. – заст. головного лікаря з технічних питань

Секретар ТК

Члени комісії: - Оскотська Л.А. – економіст планового відділу
- Бачинський Д.В. – заст. головного лікаря з хірургічної роботи
- Чміль Н.В. – заст. головного лікаря з медсестринства
- Немодрук О.І. – головний бухгалтер
- Пліткіна В.Г. – провізор клінічний загально-лікарняного персоналу
- Єнова Л.М. - юрисконсульт
Порядок денний:
1. Розгляд тендерних пропозицій учасників щодо закупівлі риби, рибного філе та іншого м’яса риби мороженої – Код ДК 021:2015-15220000 для Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради.

Слухали:
1. Голова тендерного комітету Цибко В.А. доповіла, що участь в торгах приймали такі учасники:
- Приватне підприємство «Никольтрейд»;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.КЕЙ».

За результатами аукціону найнижча цінова пропозиція у ПП «Никольтрейд» та складає 242244,00 гривен.
Цивільним законодавством не передбачено обов’язкового нотаріального посвідчення (нотаріальної форми) правочинів. Так, відповідно до частини першої ст. 209 Цивільного кодексу правочин, який вчинено у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, установлених законом, або за домовленістю сторін.
Згідно з частиною другою ст. 799 Цивільного кодексу договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Частиною третьою ст. 640 цього Кодексу встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. Частиною першою ст. 220 зазначеного Кодексу передбачено, що у разі недодержання сторонами вимог законодавства про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Цивільний кодекс є основним актом цивільного законодавства, що регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Водночас згідно з частиною другою ст. 9 цього Кодексу законом може бути передбачено особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. При цьому норми таких законів мають не суперечити нормам Цивільного кодексу і прийматися з дотриманням вимог абзацу третього частини другої ст. 4 цього Кодексу.
Господарський кодекс визначає основні засади господарювання в Україні та регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 цього Кодексу).
Положеннями статей 2 та 55 Господарського кодексу передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є, зокрема, суб’єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями у межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно з частиною другою ст. 55 Господарського кодексу суб’єктами господарювання є:
• господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому законом порядку;
• громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Під господарською діяльністю розуміють діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів, а також з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва — підприємцями. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності (частини перша, друга, п’ята ст. 3 Господарського кодексу).
Стаття 4 зазначеного Кодексу розмежовує відносини у сфері господарювання з іншими видами відносин, зазначаючи, що не є предметом регулювання цього Кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом. Особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначає саме Господарський кодекс.
Відповідно до статей 24 і 25 Цивільного кодексу фізичною особою як учасником цивільних відносин визнається людина, яка набуває цивільної правоздатності у момент її народження. Статтею 30 цього Кодексу встановлено, що цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Водночас частинами першою, другою ст. 50 Цивільного кодексу передбачено право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб — підприємців є відкритою.
Згідно з частиною першою ст. 128 Господарського кодексу громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу. У господарських відносинах фізичні особи — підприємці беруть участь насамперед як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх державної реєстрації та внесення відомостей про них до єдиного державного реєстру.
Закони, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, застосовуються в частині, в якій вони не суперечать положенням Цивільного кодексу.
Враховуючи положення частини другої ст. 4 Цивільного кодексу, основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс, тому в разі, якщо норми Господарського кодексу не містять певних особливостей регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання, а визначають лише загальні правила, які не узгоджуються з більш деталізованими відповідними правилами Цивільного кодексу, слід застосовувати положення, встановлені саме Цивільним кодексом.
Згідно з абзацом другим п. 6 Порядку № 1388 транспортні засоби, що належать фізичним особам — підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
Таким чином, оскільки Господарським кодексом не передбачено особливостей нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу, укладеного за участю фізичної особи — підприємця, то у вирішенні цього питання слід застосовувати правила, встановлені Цивільним кодексом, зокрема в приписах частини першої ст. 209, частини першої ст. 220, частини третьої ст. 640 та частини другої ст. 799, а це означає, що договір оренди транспортного засобу, укладений за участю фізичної особи — підприємця в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, є недійсним.
Тобто, договір оренди вантажного авто № 2 від 01.12.2018 між ПП «Никольтрейд» та ФОП Чередниченко М.В., який був наданий учасником закупівлі, є недійсним, отже учасник документально не підтвердив наявності в нього цього автомобілю.
ПП «Никольтрейд» не надав актів потужностей зі зберігання продуктів та автомобілів, які належать власнику орендованого автомобіля, а саме: на Чередниченко М.В.
До пропозиції надано акт потужностей зі зберігання продуктів та автомобілів, що видано на ФОП Чередниченко М.В., який не являється власником автомобіля.
Згідно цього, Замовник ще раз вказує на недійсність договору оренди вантажного автомобіля № 2 від 01.12.18р. оскільки орендодавцем за договором повинен виступати Чередниченко М.В. (як власник за технічним паспортом), а не ФОП Чередниченко М.В., якому автомобіль не належить, а значить, права укладати такий договір, немає.
На вимогу Замовника та на скаргу ТОВ «Ю.КЕЙ», ПП «Никольтрейд» станом на 01.02.2019р. та 05.02.2019р. не надав відповідних актів на своє ім’я та не обґрунтував їх відсутність чи неможливість надання відповідно до законодавства.
У зв’язку з вищевикладеними фактами, пропозиція ПП «Никольтрейд» підлягає відхиленню як така, що не відповідає встановленим Замовником вимогам.

2. Голова тендерного комітету запропонувала проголосувати за значеним питанням.

Щодо питань, внесених на голосування, члени тендерного комітету проголосувати одноголосно «за».

Рішення:
1. Тендерним комітетом вирішено пропозицію ПП «Никольтрейд» відхилити як таку, що не відповідає встановленим замовником вимогам.

2. Доручити секретарю тендерного комітету оприлюднити відповідно до ст. 10 Закону України даний протокол.


Підписи:
Голова тендерного комітету В.А.Цибко
Заступники голови ТК Н.М.Романюк
А.П.Філіпов
Секретар ТК Л.А.Оскотська
Члени ТК Д.В.Бачинський
Н.В.Чміль
О.І.Немодрук
В.Г.Пліткіна
Л.М.Єнова

ПРОТОКОЛ № 5
засідання тендерного комітету
Миколаївської обласної клінічної лікарні
Миколаївської обласної ради

від 08.02.2019 р м. Миколаїв

Присутні : Голова ТК


Заступники голови ТК: - Цибко В.А. – заст. головного лікаря з економічних питань
- Романюк Н.М. – заст. головного лікаря з медичної частини
- Філіпов А.П. – заст. головного лікаря з технічних питань

Секретар ТК

Члени комісії: - Оскотська Л.А. – економіст планового відділу
- Бачинський Д.В. – заст. головного лікаря з хірургічної роботи
- Чміль Н.В. – заст. головного лікаря з медсестринства
- Немодрук О.І. – головний бухгалтер
- Пліткіна В.Г. – провізор клінічний загально-лікарняного персоналу
- Єнова Л.М. - юрисконсульт
Порядок денний:
1. Розгляд тендерних пропозицій учасників щодо закупівлі риби, рибного філе та іншого м’яса риби мороженої – Код ДК 021:2015-15220000 для Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради.

Слухали:
1. Голова тендерного комітету Цибко В.А. доповіла, що участь в торгах приймали такі учасники:
- Приватне підприємство «Никольтрейд»;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.КЕЙ».

За результатами аукціону найнижча цінова пропозиція у ПП «Никольтрейд» та складає 242244,00 гривен.
Цивільним законодавством не передбачено обов’язкового нотаріального посвідчення (нотаріальної форми) правочинів. Так, відповідно до частини першої ст. 209 Цивільного кодексу правочин, який вчинено у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, установлених законом, або за домовленістю сторін.
Згідно з частиною другою ст. 799 Цивільного кодексу договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Частиною третьою ст. 640 цього Кодексу встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. Частиною першою ст. 220 зазначеного Кодексу передбачено, що у разі недодержання сторонами вимог законодавства про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Цивільний кодекс є основним актом цивільного законодавства, що регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Водночас згідно з частиною другою ст. 9 цього Кодексу законом може бути передбачено особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. При цьому норми таких законів мають не суперечити нормам Цивільного кодексу і прийматися з дотриманням вимог абзацу третього частини другої ст. 4 цього Кодексу.
Господарський кодекс визначає основні засади господарювання в Україні та регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 цього Кодексу).
Положеннями статей 2 та 55 Господарського кодексу передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є, зокрема, суб’єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями у межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно з частиною другою ст. 55 Господарського кодексу суб’єктами господарювання є:
• господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому законом порядку;
• громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Під господарською діяльністю розуміють діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів, а також з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва — підприємцями. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності (частини перша, друга, п’ята ст. 3 Господарського кодексу).
Стаття 4 зазначеного Кодексу розмежовує відносини у сфері господарювання з іншими видами відносин, зазначаючи, що не є предметом регулювання цього Кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом. Особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначає саме Господарський кодекс.
Відповідно до статей 24 і 25 Цивільного кодексу фізичною особою як учасником цивільних відносин визнається людина, яка набуває цивільної правоздатності у момент її народження. Статтею 30 цього Кодексу встановлено, що цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Водночас частинами першою, другою ст. 50 Цивільного кодексу передбачено право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб — підприємців є відкритою.
Згідно з частиною першою ст. 128 Господарського кодексу громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу. У господарських відносинах фізичні особи — підприємці беруть участь насамперед як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх державної реєстрації та внесення відомостей про них до єдиного державного реєстру.
Закони, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, застосовуються в частині, в якій вони не суперечать положенням Цивільного кодексу.
Враховуючи положення частини другої ст. 4 Цивільного кодексу, основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс, тому в разі, якщо норми Господарського кодексу не містять певних особливостей регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання, а визначають лише загальні правила, які не узгоджуються з більш деталізованими відповідними правилами Цивільного кодексу, слід застосовувати положення, встановлені саме Цивільним кодексом.
Згідно з абзацом другим п. 6 Порядку № 1388 транспортні засоби, що належать фізичним особам — підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
Таким чином, оскільки Господарським кодексом не передбачено особливостей нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу, укладеного за участю фізичної особи — підприємця, то у вирішенні цього питання слід застосовувати правила, встановлені Цивільним кодексом, зокрема в приписах частини першої ст. 209, частини першої ст. 220, частини третьої ст. 640 та частини другої ст. 799, а це означає, що договір оренди транспортного засобу, укладений за участю фізичної особи — підприємця в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, є недійсним.
Тобто, договір оренди вантажного авто № 2 від 01.12.2018 між ПП «Никольтрейд» та ФОП Чередниченко М.В., який був наданий учасником закупівлі, є недійсним, отже учасник документально не підтвердив наявності в нього цього автомобілю.
ПП «Никольтрейд» не надав актів потужностей зі зберігання продуктів та автомобілів, які належать власнику орендованого автомобіля, а саме: на Чередниченко М.В.
До пропозиції надано акт потужностей зі зберігання продуктів та автомобілів, що видано на ФОП Чередниченко М.В., який не являється власником автомобіля.
Згідно цього, Замовник ще раз вказує на недійсність договору оренди вантажного автомобіля № 2 від 01.12.18р. оскільки орендодавцем за договором повинен виступати Чередниченко М.В. (як власник за технічним паспортом), а не ФОП Чередниченко М.В., якому автомобіль не належить, а значить, права укладати такий договір, немає.
На вимогу Замовника та на скаргу ТОВ «Ю.КЕЙ», ПП «Никольтрейд» станом на 01.02.2019р. та 05.02.2019р. не надав відповідних актів на своє ім’я та не обґрунтував їх відсутність чи неможливість надання відповідно до законодавства.
У зв’язку з вищевикладеними фактами, пропозиція ПП «Никольтрейд» підлягає відхиленню як така, що не відповідає встановленим Замовником вимогам.

2. Голова тендерного комітету запропонувала проголосувати за значеним питанням.

Щодо питань, внесених на голосування, члени тендерного комітету проголосувати одноголосно «за».

Рішення:
1. Тендерним комітетом вирішено пропозицію ПП «Никольтрейд» відхилити як таку, що не відповідає встановленим замовником вимогам.

2. Доручити секретарю тендерного комітету оприлюднити відповідно до ст. 10 Закону України даний протокол.


Підписи:
Голова тендерного комітету В.А.Цибко
Заступники голови ТК Н.М.Романюк
А.П.Філіпов
Секретар ТК Л.А.Оскотська
Члени ТК Д.В.Бачинський
Н.В.Чміль
О.І.Немодрук
В.Г.Пліткіна
Л.М.Єнова

З твердженням про дійсність договору оренди автомобіля не можна погодитись з огляду на те, що згідно з даними, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед видів господарської діяльності, які здійснює ФОП Чередниченко М.В. немає діяльності з надання в оренду автотранспорту. У зв’язку з цим згаданий договір оренди не можна вважати таким, що укладений в межах здійснення ФОП Чередниченко М.В.господарської діяльності і відповідно цей договір не підпадає під дію Господарського кодексу.