Обслуговування пожежної сигналізації, системи оповіщення, блоку спостереження

Замовник формує вимоги керуючись нормами чинного законодавства України, в тому числі постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 р. №852 «Деякі питання ліцензування господарської діяльності з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення», Законом України «Про публічні закупівлі» зі змінами, Цивільним та Господарським кодексами України. Вимоги та перелік документів, якими учасник повинен підтвердити свою відповідність визначаються замовником самостійно, виходячи зі специфіки предмета закупівлі, керуючись принципами здійснення закупівель, закріпленими у статті 3 Закону та з дотриманням законодавства в цілому. Дані аргументи додатково підтверджуються листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.02.2017 №3302-06/3812-06. На виконання вимог нами було забезпечено підготовку оголошення, що містить усі необхідні та законодавчо врегульовані положення, які убезпечать від ситуацій щодо будь-яких збоїв у наданні послуг у порядку та у строки зазначені в тендерній документації.
Звертаємо увагу на те, що Замовником і так передбачено альтернативу у можливості надання документів, що підтверджують відносини працівників з учасником, а саме надання копії наказів про призначення з копіями сторінок трудових книжок разом з повідомленням про прийняття працівників на роботу з підтвердженням отримання його органом Державної фіскальної служби, або копія трудового договору. Також, Оголошенням встановлена вимога про наявність в учасників власного пульту централізованого спостереження, що свідчить і про наявність в штаті відповідних працівників в учасника.
1. Трудовий договір укладається відповідно до глави ІІІ Кодексу законів про працю України. Статтею 22 КЗпП встановлено гарантії щодо укладення трудового договору. Трудовий договір (ст 21 КЗпП) – угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженої органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу згідно з кваліфікацією і підлягає правилам внутрішнього розпорядку, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечити умови праці, необхідні для виконання роботи.
2. За трудовим договором громадянин набуває статусу «працівник», його трудові відносини регулює законодавство про працю. Він має право на відпочинок відповідно до законів про обмеження трудового дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові та безпечні умови праці, на матеріальне забезпечення у порядку соціального страхування в разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності та інші права, встановлені законом.
3. Предметом трудового договору є процес праці – виконання роботи за певною спеціальністю, кваліфікацією, посадою, тобто виконання працівником певної трудової функції (ст 23 КЗпП). При цьому трудова функція, як правило, не передбачає будь-якого кінцевого результату.
4. Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконанням іншим. Працівник підлягає правилам внутрішнього трудового розпорядку. Оплата праці гарантована. Заробітна плата виплачується регулярно у робочі дні, не рідше двох разів на місяць. Для підприємств, установ, організацій усіх форм власності є обов’язковими норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством, зокрема, щодо мінімального розміру заробітної плати, норм оплати, а також щодо гарантій для працівників на оплату відпусток та інші випадках.
5. Натомість у договорі підряду/ цивільно-правовій угоді будь-які гарантії при укладанні такого виду договору Цивільним кодексом не передбачені. За договором підряду/цивільно-правовій угоді одна сторона зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони. Предметом договору є кінцевий результат. Підрядник/виконавець робіт не зобов’язаний виконувати вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку.
6. За договором підряду/цивільно-правової угоди сторони рівноправні і замовник не зобов’язаний забезпечувати належні та безпечні умови праці (глави 61 та 63 ЦК). ЦК України не встановлює будь-яких вимог до замовника щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці. Слід зазначити, що за цивільно-правовим договором працівник самостійно організовує процес роботи, сам виконує її та відповідає за неї. Працівник за договором такого характеру є незахищеним та позбавлений будь-яких соціальних гарантій.
Також, однією з основних відмінних рис офіційного працевлаштування (запис в трудовій книжці або укладення трудового договору) від відносин на основі укладеного цивільно-правового договору є їх предмети регулювання. Трудовий і цивільно-правовий договір мають різні предмети регулювання Так, за трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати не якусь індивідуально визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посад відповідної кваліфікації. Причому після закінчення виконання якого-небудь визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Працівник зобов'язаний виконувати будь-яке завдання роботодавця, що належить до його трудової функції за професією, спеціальністю, посадою і кваліфікацією, обумовленою у трудовому договорі.
Предметом цивільно-правових відносин є сам результат праці. Тому цивільно – правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється.