Шановний Замовнику!
Відповідно до вимог п.п.2.2.1. п.2 Додаток 1 до тендерної документації учасник у складі пропозиції надає копії документів, що підтверджують трудові відносини між Учасником та працівниками, або субпідрядником/співвиконавцем і працівниками, зазначеними у довідці, а саме: копія звіту до органу Державної податкової служби за останній звітний період за розділом “Наймані працівники” або копії витягів із трудових книг (перша сторінка і сторінка з крайнім записом) або копії наказів про прийняття на роботу та/або наказів про сумісництво/суміщення посад (у разі наявності) або трудові договори (у разі наявності) (допускається подання інформації без зазначення посадових окладів працівників).
Водночас вимогами тендерної документації не передбачена можливість надання цивільно-правових договорів, що підтверджують трудові відносини між Учасником та працівниками, або субпідрядником/співвиконавцем і працівниками, зазначеними у довідці, що призводить до дискримінації потенційних учасників закупівлі.
Враховуючи вищезазначене, з метою усунення дискримінаційної вимоги, просимо внести зміни до тендерної документації, та додати до переліку документів, що підтверджують трудові відносини між Учасником та працівниками, або субпідрядником/співвиконавцем і працівниками, зазначеними у довідці, зокрема, цивільно-правовий договір/цивільно-правову угоду.
Розгорнути
Згорнути
відповідь:
«Шановний учаснику!
Відповідно до п.п. 2.2 Розділу 1 наведеного в Додатку 1 до тендерної документації, передбачено наявність документів підтверджуючих трудові відносини між учасником та працівниками, які мають необхідні знання та досвід для виконання робіт, що є предметом закупівлі.
Згідно із Тлумачним словником сучасної української мови (уклад. і гол. ред. В.Т.Бусел. - 5-те вид. -К. ; Ірпінь: Перун, 2005), працівник - це трудяща людина, трудівник, те ж саме, що робітник.
У свою чергу законодавство України таким чином визначає поняття «працівник», зокрема, відповідно до:
- статті 1 Закону України «Про охорону праці» працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом);
- статті 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» працівник - фізична особа, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи, яка використовує найману працю;
- підпункту 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Таким чином, з правової точки зору працівник - це фізична особа, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Отже, за трудовим договором громадянин набуває статусу «працівник» та зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, як правило передбаченої штатним розписом підприємства, після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється, трудові відносини регулює законодавство про працю.
Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються цивільним законодавством.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК.
За цивільно-правовим договором дві рівноправних сторони домовляються: про виконання робіт або надання послуг, із зазначенням їх вичерпного переліку в договорі. Виконання робіт або надання послуг за цивільно-правовим договором передбачає самостійну організацію особою виконання роботи, відсутність підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку, відсутність права на одержання допомоги з соціального страхування, спрямованість договору на отримання одного разового результату, а не на тривалий зв’язок між двома сторонами. Факт виконання обов`язково оформляють актом виконаних робіт/наданих послуг; конкретні строки виконання робіт/надання послуг або кожного окремого їх етапу; вартості виконання робіт, надання послуг.
Також, хочемо зауважити на судовій практиці (Рішення №640/1042/19 від 26.06.2019 р. та Постанову Верховного Суду у справі № 826/18068/17 від 14.05.2020), якою встановлено, що умова щодо наявності штатних працівників (які працюють на умовах трудового договору), а не працівників, які працюють на підставі цивільно-правових договорів, не може вважатися дискримінаційною умовою взагалі, а лише свідчить про намір позивача як замовника тендерної процедури мати справу з суб’єктами господарювання, які планують стабільну роботу протягом тривалого періоду часу, а не розраховують виконати разове замовлення. За цих обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що посилання на статтю 208 Цивільного кодексу України в спірних правовідносинах не може бути визнане обґрунтованим, оскільки небажання скаржника укладати трудові договори зі своїми працівниками не може обмежувати права інших суб’єктів господарювання, які не вважають таку форму організації роботи для себе прийнятною.
Враховуючи вищевикладене, судову практику з аналогічного питання, ст.16 Закону України «Про публічні закупівлі», де замовнику надано можливість встановлення такого кваліфікаційного критерію як наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід, повідомляємо, що вимога встановлена у п.п. 2.2 Розділу 1 наведеного в Додатку 1 до тендерної документації не є дискримінаційною, а направлена виключно на убезпечення Замовника.
Окремо зауважимо, що абзацом другим частини 3 статті 16 Закону так і вимогами тендерної документації передбачено можливість для учасника для підтвердження своєї відповідності таким критеріям як «наявність обладнання, матеріально-технічної бази та технологій» та/або «наявність працівників, які мають необхідні знання та досвід» залучити спроможності інших суб’єктів господарювання як субпідрядників/співвиконавців.
Дякуємо за запитання!»