Природний газ

Вважаємо, що включення до ціни газу послуг з транспортування не відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав. Так, пунктом 18 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що предмет закупівлі – товари, роботи чи послуги, які закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі. Відповідно, у пункті 17 згаданої вище статті Закону міститься визначення послуг, у пункті 22 – робіт, у пункті 32 – товарів. Таким чином, у сфері державних закупівель законодавець дотримується загального підходу, що послуги, роботи, товари є окремими самостійними об’єктами цивільного обороту. Аналогічної позиції законодавець дотримується у газовій сфері, зокрема у Законі України «Про ринок природного газу. Так, у пункті 31 статті 1 даного Закону визначено, що природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) – суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск – 760 міліметрів ртутного стовпа і температура – 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією, тобто товаром. Реалізація природного газу як товару безпосередньо споживачам здійснюється на підставі укладених з ними договорів постачальниками, що становить сутність господарської діяльності з постачання природного газу.
З метою імплементації Третього енергетичного пакету, Верховною Радою України в Законі України «Про ринок природного газу» відображена одна з основних вимог цього пакету: відокремлення постачання природного газу від його транспортування, що включає в собі розподіл та транспортування. Так, відповідно до пункту 35 статті 1 даного Закону розподіл природного газу – господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов’язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу, а відповідно до пункту 45: транспортування природного газу – господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов’язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу. Крім того, що встановлена пряма заборона одночасно займатися одночасно такими видами господарської діяльності як постачання та транспортування і розподіл, сутністю діяльності з транспортування і розподілу є те, що це є послуги. Виходячи з положень пункту 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Тобто, послуга має споживатися замовником в процесі вчинення певної дії чи здійснення певної діяльності виконавцем, в даному випадку транспортування і розподіл. Проте, споживаючи природний газ у обсязі, споживач отримував товар – природний газ, а не послугу.
Також, на відміну від ринку постачання природного газу, який є суміжним ринком, транспортування і розподіл природного газу знаходяться у стані природної монополії, і ці послуги можуть надаватися виключно окремими суб’єктами: Оператором ГТС (ПАТ «УКРТРАНСГАЗ») і відповідним Оператором ГРМ. Звертаю Вашу увагу на те, що відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг, природний газ віднесений до продукції, а транспортування – до послуг.
Отже, Законом України «Про ринок природного газу» розділені функції транспортування, розподілу, зберігання та постачання природного газу, які є незалежними одна від одної. Згідно ст. 20 даного Закону та Кодексу газотранспортної системи України, затвердженим Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493, транспортування природного газу здійснюється виключно оператором газотранспортної системи, що має відповідну ліцензію на провадження діяльності з транспортування природного газу, та створений з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про ринок природного газу».
Таким чином, незалежні газові трейдери не транспортують природний газ, тому що дану функцію виконує виключно оператор газотранспортної системи.
Аналогічна позиція викладена і у Правилах постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496 (Розділ І, у якому визначаються вимоги до постачальників природного газу) та у Кодексі газотранспортної системи, у якому визначається порядок транспортування природного газу.
Крім того, повідомляємо що взаємовідносини між газопостачальними, газорозподільчими підприємствами та споживачами природного газу регулюються наступними документами:
Закон України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015р. № VIII;
Закон України «Про здійснення державних закупівель»;
Постанова НКРЕКП України від 30.09.2015р. № 2496.
Згідно вимог вказаних нормативних документів Замовник зобов’язаний самостійно укласти Договори на послуги з транспортування газу.
Таким чином, сплату послуг з транспортування - розподільчими і магістральними мережами, повинні здійснювати безпосередньо Споживачі газу, а отримувати ці кошти – структури, які їх безпосередньо надають такому Споживачу.
За наведених обставин, постачальник природного газу як учасник торгів не має можливості включати до ціни газу витрати на його транспортування, а тому вимога тендерної документації «учасник включає до вартості ціни тендерної пропозиції послуги, пов’язані з постачанням, в тому числі витрати щодо транспортування природного газу магістральними трубопроводами…» не є доречною.