ГБН Г.1-218-182:2011. Послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса на ділянці км 128+028 - км 143+028 (45233142-6 Ремонт доріг) GBN G.1-218-182:2011. Current mid-life repair services of motor road M-05 Kyiv-Odesa on section km 128+028 - km 143+028 (45233142-6 Road-repair works)

Ціль Замовника в зазначеній кваліфікаційній вимозі отримати від Учасника об’єктивну інформацію про спроможність забезпечення об’єкту ремонту асфальтобетонними сумішами у визначеній тендерній документації (додаток № 4) кількості, виду, якості та потужності випуску сумішей. У зв’язку з цим, Замовник дозволяє Учаснику залучати асфальтобетонний завод на інших правових підставах (через лізинг, договори послуг/робіт виробництва асфальтобетонної суміші, сировини покупця та інших договорів, що відповідатимуть чинному господарському та цивільному законодавству України). При цьому Учасник зобов’язаний надати копію атестату виробництва, що виданий компетентним органом та дійсний на дату його подання.

Предметом закупівлі є роботи (послуги) з ремонту автомобільної дороги М05, що згідно із статтею 8 (Класифікація автомобільних доріг загального користування) Закону України «Про автомобільні дороги» є міжнародною автомобільною дорогою, що суміщаються з міжнародними транспортними коридорами та/або входять до Європейської мережі основних, проміжних, з'єднувальних автомобільних доріг та відгалужень, мають відповідну міжнародну індексацію і забезпечують міжнародні автомобільні перевезення.
Відповідно до пункту 9 частини 1 Статті 7. (Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню) Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», будівництво об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми та значними наслідками, (з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про архітектурну діяльність») підлягає ліцензуванню.
Згідно із встановлених пунктом 4.5. Класів наслідків (відповідальності) будинків, будівель, споруд, лінійних об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури, що визначено у національному стандарті - ДСТУ-Н Б В.1.2.-16:2013, об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури віднесено до найвищого Класу наслідків (відповідальності): СС3 (значні наслідки).
Таким чином, положеннями чинного законодавства визначено обов’язковий порядок ліцензування робіт (послуг) з ремонту автомобільної дороги М05.
Щодо питання про необхідність мати зареєстроване представництво нерезидента в Україні, маємо зазначити наступне.
Згідно із вимогами статті Стаття 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів є предметом кримінальної відповідальності, визначеної статтею 212 Кримінального кодексу України.
За положеннями частини 133.2. Статті 133. (Платники податку) Податкового кодексу України (ПКУ),
«133.2. Платниками податку - нерезидентами є:
133.2.1. юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;
133.2.2. постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.»
Перелік доходів з джерелом їх походження з України надається у пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розділу І ПКУ.
При цьому, за положеннями частини 133.3. Статті 133. (Платники податку) ПКУ,
«133.3. Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік в контролюючому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації в контролюючому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.».
Перелік доходів з джерелом їх походження з України надається у пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розділу І ПКУ. Особливості оподаткування нерезидентів містяться в статті 160 ПКУ.
Особливості державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі в органах державної податкової служби, визначено у Законі України від 15.05.2003 № 755- IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» та Главі 5-1 розділу ІІ ПКУ.
В той же час, з огляду на вартість предмету закупівлі, слід зазначити про обов’язок платників податків здійснити реєстрацію за положеннями статті 181. (Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку) ПКУ:
«181.1. У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.»
За аналогією закону та права (передбаченої нормами статті 8 Цивільного кодексу України, слід зазначити, що за частиною 2 Статті 9. (Особливі умови угод про розподіл продукції) Закону України «Про угоди про розподіл продукції» імперативно визначено, що «Якщо учасником угоди про розподіл продукції є іноземний інвестор, він зобов'язаний протягом трьох місяців з дня укладення угоди про розподіл продукції зареєструвати своє представництво на території України».
З урахуванням порядку фінансування робіт з тендерної закупівлі за рахунок коштів державного бюджету України, порядку здійснення низки обов’язкових перевірок з боку контролюючих інстанцій та органів (ДФС, Держказначейство, КРУ тощо), пропонуємо врахувати зазначені вище імперативні норми чинного законодавства України.

Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаазька конвенція про Апостиль) 1961 року була ратифікована Україною за Законом України від 10.01.2002 року N 2933-III є спеціальним актом міжнародного права в частині легалізації іноземних офіційних документів.
Відповідно до статті 1 цієї Конвенції її дія поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються:
a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця;
b) адміністративні документи;
c) нотаріальні акти;
d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Однак ця Конвенція не поширюється:
a) на документи, складені дипломатичними або консульськими агентами;
b) на адміністративні документи, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій.
10 листопада 1994 року Верховною Радою України ратифіковано
Конвенцію про правову допомогу та правові відносини в цивільних,
сімейних та кримінальних справах 1993 року ( 997_009 ) (Мінська конвенція), яка набула чинності для України 14 квітня 1995 року і застосовується у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією і Туркменістаном.
7 жовтня 2002 року в м. Кишинів укладено Конвенцію про
правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та
кримінальних справах, яка набула чинності, відповідно до частини другої статті 120 цієї Конвенції, на тридцятий день з дати здачі на зберігання депозитарію третьої ратифікаційної грамоти для Республіки Білорусь, Азербайджанської Республіки та
Республіки Казахстан.
Відповідно до частин третьої та четвертої цієї ж статті між
державами-учасницями Конвенції 2002 року припиняє свою дію Конвенція 1993 року та Протокол до неї від 29 березня 1997 року. Однак, Конвенція 1993 року та Протокол до неї 1997 року продовжуватимуть застосовуватися у
відносинах між державами-учасницями цих міжнародних договорів та
державами, для яких не набрала чинності Конвенція 2002 року.
Відповідно до статті 6 Конвенція 1993 року визначено Обсяг правової допомоги, який полягає у тому, що:
«Договірні Сторони надають один одному правову допомогу шляхом
виконання процесуальних і інших дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони, зокрема складання і пересилання документів, проведення обшуків, вилучення, пересилання і видачі речових доказів, проведення експертизи, допиту сторін, обвинувачених, свідків, експертів, порушення карного переслідування, розшуку і видачі осіб, що вчинили злочини,
визнання і виконання судових рішень по цивільним справам, вироків у частині цивільного позову, виконавчих написів, а також шляхом вручення документів.»
Таким чином, Конвенція 1961 року є спеціальним актом у сфері посвідчення (апостилювання офіційних документів), а Конвенція 1993 року містить визначений рамковий характер та чітко визначені обсяги правової допомоги у сфері цивільних, сімейних та кримінальних справ.
Враховуючи викладені вище норми статті 1 цієї Конвенції 1961 року та статті 6 Конвенції 1993 року, слід зазначити, що правовідносини, що виникають під час здійснення тендерних закупівель (в порядку Закону України «Про публічні закупівлі») є по суті господарськими комерційними правовідносинами, а тому мають відмінну правову природу та порядок врегулювання.

Засвідчення перекладу на українську мову документів конкурсантів публічних (тендерних) закупівель необхідно здійснити відповідно до Закону України «Про нотаріат» та згідно із положеннями Глави 8 та пункту 1 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, або в порядку апостилювання, передбаченого Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаазька конвенція про Апостиль) 1961 року.

1. Предметом закупівлі є роботи (послуги) з ремонту автомобільної дороги М05, що згідно із статтею 8 (Класифікація автомобільних доріг загального користування) Закону України «Про автомобільні дороги» є міжнародною автомобільною дорогою, що суміщаються з міжнародними транспортними коридорами та/або входять до Європейської мережі основних, проміжних, з'єднувальних автомобільних доріг та відгалужень, мають відповідну міжнародну індексацію і забезпечують міжнародні автомобільні перевезення.
Відповідно до пункту 9 частини 1 Статті 7. (Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню) Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», будівництво об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми та значними наслідками, (з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про архітектурну діяльність») підлягає ліцензуванню.
Згідно із встановлених пунктом 4.5. Класів наслідків (відповідальності) будинків, будівель, споруд, лінійних об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури, що визначено у національному стандарті - ДСТУ-Н Б В.1.2.-16:2013, об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури віднесено до найвищого Класу наслідків (відповідальності): СС3 (значні наслідки).
Таким чином, положеннями чинного законодавства визначено обов’язковий порядок ліцензування робіт (послуг) з ремонту автомобільної дороги М05.
Щодо питання про необхідність мати зареєстроване представництво нерезидента в Україні, маємо зазначити наступне.
Згідно із вимогами статті Стаття 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів є предметом кримінальної відповідальності, визначеної статтею 212 Кримінального кодексу України.
За положеннями частини 133.2. Статті 133. (Платники податку) Податкового кодексу України (ПКУ),
«133.2. Платниками податку - нерезидентами є:
133.2.1. юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;
133.2.2. постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.»
Перелік доходів з джерелом їх походження з України надається у пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розділу І ПКУ.
При цьому, за положеннями частини 133.3. Статті 133. (Платники податку) ПКУ,
«133.3. Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік в контролюючому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації в контролюючому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.».
Перелік доходів з джерелом їх походження з України надається у пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розділу І ПКУ. Особливості оподаткування нерезидентів містяться в статті 160 ПКУ.
Особливості державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі в органах державної податкової служби, визначено у Законі України від 15.05.2003 № 755- IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» та Главі 5-1 розділу ІІ ПКУ.
В той же час, з огляду на вартість предмету закупівлі, слід зазначити про обов’язок платників податків здійснити реєстрацію за положеннями статті 181. (Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку) ПКУ:
«181.1. У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.»
За аналогією закону та права (передбаченої нормами статті 8 Цивільного кодексу України, слід зазначити, що за частиною 2 Статті 9. (Особливі умови угод про розподіл продукції) Закону України «Про угоди про розподіл продукції» імперативно визначено, що «Якщо учасником угоди про розподіл продукції є іноземний інвестор, він зобов'язаний протягом трьох місяців з дня укладення угоди про розподіл продукції зареєструвати своє представництво на території України».
З урахуванням порядку фінансування робіт з тендерної закупівлі за рахунок коштів державного бюджету України, порядку здійснення низки обов’язкових перевірок з боку контролюючих інстанцій та органів (ДФС, Держказначейство, КРУ тощо), пропонуємо врахувати зазначені вище імперативні норми чинного законодавства України.
2. Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаазька конвенція про Апостиль) 1961 року була ратифікована Україною за Законом України від 10.01.2002 року N 2933-III є спеціальним актом міжнародного права в частині легалізації іноземних офіційних документів.
Відповідно до статті 1 цієї Конвенції її дія поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються:
a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця;
b) адміністративні документи;
c) нотаріальні акти;
d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Однак ця Конвенція не поширюється:
a) на документи, складені дипломатичними або консульськими агентами;
b) на адміністративні документи, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій.
10 листопада 1994 року Верховною Радою України ратифіковано
Конвенцію про правову допомогу та правові відносини в цивільних,
сімейних та кримінальних справах 1993 року ( 997_009 ) (Мінська конвенція), яка набула чинності для України 14 квітня 1995 року і застосовується у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією і Туркменістаном.
7 жовтня 2002 року в м. Кишинів укладено Конвенцію про
правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та
кримінальних справах, яка набула чинності, відповідно до частини другої статті 120 цієї Конвенції, на тридцятий день з дати здачі на зберігання депозитарію третьої ратифікаційної грамоти для Республіки Білорусь, Азербайджанської Республіки та
Республіки Казахстан.
Відповідно до частин третьої та четвертої цієї ж статті між
державами-учасницями Конвенції 2002 року припиняє свою дію Конвенція 1993 року та Протокол до неї від 29 березня 1997 року. Однак, Конвенція 1993 року та Протокол до неї 1997 року продовжуватимуть застосовуватися у
відносинах між державами-учасницями цих міжнародних договорів та
державами, для яких не набрала чинності Конвенція 2002 року.
Відповідно до статті 6 Конвенція 1993 року визначено Обсяг правової допомоги, який полягає у тому, що:
«Договірні Сторони надають один одному правову допомогу шляхом
виконання процесуальних і інших дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони, зокрема складання і пересилання документів, проведення обшуків, вилучення, пересилання і видачі речових доказів, проведення експертизи, допиту сторін, обвинувачених, свідків, експертів, порушення карного переслідування, розшуку і видачі осіб, що вчинили злочини,
визнання і виконання судових рішень по цивільним справам, вироків у частині цивільного позову, виконавчих написів, а також шляхом вручення документів.»
Таким чином, Конвенція 1961 року є спеціальним актом у сфері посвідчення (апостилювання офіційних документів), а Конвенція 1993 року містить визначений рамковий характер та чітко визначені обсяги правової допомоги у сфері цивільних, сімейних та кримінальних справ.
Враховуючи викладені вище норми статті 1 цієї Конвенції 1961 року та статті 6 Конвенції 1993 року, слід зазначити, що правовідносини, що виникають під час здійснення тендерних закупівель (в порядку Закону України «Про публічні закупівлі») є по суті господарськими комерційними правовідносинами, а тому мають відмінну правову природу та порядок врегулювання.
3. Засвідчення перекладу на українську мову документів конкурсантів публічних (тендерних) закупівель необхідно здійснити відповідно до Закону України «Про нотаріат» та згідно із положеннями Глави 8 та пункту 1 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, або в порядку апостилювання, передбаченого Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаазька конвенція про Апостиль) 1961 року.

У відповідь на Ваше питання, повідомляємо наступне:
1). щодо періоду укладання договорів, зазначених в п. 5.2.1 Розділу ІІІ Тендерної документацією та ДОДАТКУ № 3 до неї, внесено уточнення, з яким Ви можете ознайомитись в Тендерній документації (Зміни 1);
2). Згідно п. 2 с.16 ЗУ «Про публічні закупівлі» Замовник п.5.2.1 розділу ІІІ тендерної документації встановив одним із кваліфікаційних критеріїв наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору (ів), а саме була встановлена вимога, щодо суми вартості договору (ів) за один з років вказаного періоду (Додаток № 3), повинна бути не менше 50% від очікуваної вартості закупівлі та абсолютно аргументовано Замовником виззначено вимогу, щоб в цьому договорі (ах) обсяг по основних конструктивних шарах дорожнього одягу має становити не менше 50% площі від визначеної проектною та тендерною документаціями конструктивам, для оцінки спроможності Учасників щодо виконання всіх основних видів робіт.
3). Оскільки послуги мають бути надані протягом 2 років, а згідно Технічного завдання (ДОДАТОК № 9 Тендерної документації) площа покриття становить 362 000 м2, тому за один з років вказаного періоду має бути підтверджено Учасником досвід виконання робіт по влаштуванню основних конструктивних шарів дорожнього одягу не менше 50% площі від визначеної проектною та тендерною документаціями конструктивам, для оцінки спроможності Учасників щодо виконання всіх основних видів робіт.
Ця умова не є дискримінаційною для стабільно працюючих виконавців та не обмежує конкуренцію, а є кваліфікаційною вимогою, яка дасть можливість Замовнику визначити виконавця, спроможного виконати державне замовлення в обсягах, зазначених проектною документацією, якісно та в короткі технологічні терміни;
4). щодо застосування матеріалів, зазначених в п. 5.2.1 Розділу ІІІ Тендерної документацією та ДОДАТКУ № 3 до неї, внесені відповідні зміни, з якими Ви можете ознайомитись в Тендерній документації (Зміни 1).