Тверде паливо (Вугілля камяне марки ДГ 13-100 та марки ДГЖАКОМ 13-100)

http://nashigroshi.org/2015/06/03/vybirkova-borotba-pravoohorontsiv-z-vuhilnymy-sponsoramy-teroryzmu/ Мова йде про вінницьке ноу-хау. Місцеві комунальники вже кілька років купують патентоване вугілля марки ДГЖАКОМ, яке являє собою суміш кількох простих марок вугілля, у тому числі і антрациту. Партії цього вугілля купують зазвичай невеликі. Але фішка в тому, що ДГЖАКОМ на тендерах поєднують у один лот з крупними партіями газового вугілля і антрациту, які вже й купують по надзвичайно високій ціні. Тобто тендер може виграти лише той, хто має доступ до патентованого вугілля. А доступ має фірма «Вінницяоблпаливо», яку контролює депутатка Вінницької облради від «Батьківщини» Леся Распутіна та радник вінницького губернатора Віктор Килимнюк. Склад власників патенту на ДГЖАКОМ це взагалі пісня – директор ДП «УкрНДІвуглезбагачення» Юрій Філіппенко, начальник відділу цього ж держпідприємства Петро Скляр і депутат Антрацитівської міськради від Партії Регіонів Віталій Жарчинський. Цей Жарчинський також є співвласником фірми «Євролугінвест», яка виступає спаринг-партнером «Вінниціоблпалива» на тендерах для забезпечення мінімально необхідної кількості конкурентів. Партнером «регіонала» у цій фірмі виступає Дмитро Полубатко з Алчевська, син луганського бізнесмена Володимира Полубатка, відомого як президент футбольного клубу «Сталь» (Алчевськ). У квітні минулого року радник міністра внутрішніх справ Станіслав Речинський повідомив про його причетність до фінансування сепаратистів на Донбасі: «Це кримінальний авторитет на прізвисько Футболіст… Прізвище його Полубатко». Також Речинський повідомив, що Полубатко-старший проживає в Данії. Згодом адвокат Полубатка заявила, що така інформація є недостовірною і що Полубатко не має жодного відношення до злочинної діяльності, пов’язаної з фінансуванням тероризму. А алчевська «Сталь» цієї весни раптово вирішила померти і більше не з’являється на матчі. Тобто вінницька схема – ну просто лагоминка на торті. Але ні АМКУ не бачить у ній обмеження конкуренції, ні слідчі не бачать фінансування антрацитових терористів. Тому вінничани після певного затишшя на час розслідування поновили схему і чергові 2 мільйони пішли у вказаному вище напрямку. І зверніть увагу – вінничани придбали антрацит по 2 500 грн/т. Це знову ж таки більш ніж удвічі дорожче від антрациту, який продавав Україні звинувачений у фінансуванні тероризму директор шахти з ДНР. Юрій Ніколов, «Наші Гроші»