Марки – за кодом CPV за ДК 021:2015 - 22410000-7 (знаки поштової оплати (марки))

Відповідно до частини 5 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі – Закон) встановлено, що особливості здійснення процедур закупівлі, визначених цим Законом, встановлюються окремими законами для таких товарів, робіт і послуг, а саме: послуги поштового зв’язку, поштові марки та марковані конверти. Cтаттею 1 Закону України "Про поштовий зв’язок" від 04.10.2001 № 2759-III (зі змінами) (далі – Закон № 2759-III) визначено, серед інших, поштові марки, як засоби поштового зв'язку, використовуються для надання послуг поштового зв'язку. Статтею 1 Закону № 2759-III встановлено, що поштова марка - державний знак, виготовлений у встановленому законодавством порядку із зазначенням його номінальної вартості та держави, який є засобом оплати послуг поштового зв'язку, що надаються національним оператором. Також, статтею 1 Закону № 2759-III передбачено, що національний оператор поштового зв'язку (національний оператор) - оператор, який в установленому законодавством порядку надає універсальні послуги поштового зв'язку на всій території України і якому надаються виключні права на провадження певних видів діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку. Абзацом 1 статті 15 Закону № 2759-III встановлено, що національний оператор забезпечує надання на всій території України універсальних послуг поштового зв'язку за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Абзацом 3 статті 15 Закону № 2759-III визначено, що національний оператор має виключне право на видання, введення в обіг та організацію розповсюдження поштових марок, маркованих конвертів і карток, а також виведення їх з обігу. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 № 10-р "Про національного оператора поштового зв’язку" (зі змінами) покладено виконання функцій національного оператора поштового зв’язку на Публічне акціонерне товариство "Укрпошта". Публічне акціонерне товариство "Укрпошта" в грудні 2018 змінило назву на Акціонерне товариство "Укрпошта". Викладене вище свідчить про наявність підстав для застосування переговорної процедури закупівлі відповідно до пункту 2 частини 2 статті 35 Закону, а саме: відсутності конкуренції (у тому числі з технічних причин) на відповідному ринку, внаслідок чого договір про закупівлю може бути укладено лише з одним постачальником, за відсутності при цьому альтернативи.