ДК 021:2015 – 09110000-3 Тверде паливо (вугілля кам’яне марки ДГ 13-100)

Згідно п.4 розділу ІV «Подання та розкриття тендерних пропозицій» тендерної документації – Замовником вимагається, що документи переможця мають бути подані Замовнику (особисто або поштою) не пізніше ніж до закінчення робочого часу в установі Замовника, встановленого правилами внутрішнього трудового розпорядку, останнього (п’ятого) календарного дня.

На підставі вищезазначеного потребує уточнення та внесення змін до тендерної документації щодо конкретизації днів, дати, тривалості робочого тижня, робочого часу, графіка змінності на 2019 рік та які саме правила внутрішнього трудового розпорядку затверджені в установі Замовника на 2019 рік, інше.

Зазначене має бути деталізовано Замовником, оскільки в тендерній документації відсутній Додаток (або окремий файл на prozorro.gov.ua) з внутрішнім трудовим розпорядком або графіками змінності в установі Замовника, а згідно Кодексу законів про працю України:
1. тривалість робочого дня залежить від кількості робочих днів на тиждень;
2. можливий п'ятиденний і шестиденний робочий тиждень та різна тривалість щоденної роботи;
3. законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших);
4. час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності.

Отже учасники процедури закупівлі, учасник-переможець та майбутні постачальники повинні бути ознайомлені з правилами внутрішнього трудового розпорядку та графіками змінності в установі Замовника, з моменту публікації оголошення про проведення закупівлі, шляхом його розміщення Замовником на prozorro.gov.ua як додаток до тендерної документації.

1) Додатком 2 Тендерної документації встановлено вимоги, що Учасник подає документальне підтвердження наявності/права користування вищевказаного вугільного складу, повіреного вагового обладнання та відповідного автомобільного транспорту, що здатний забезпечити можливість доставки вугілля партіями до споживача. Копії документів, що підтверджують право власності або копію договору оренди, або договір про надання послуг з перевезення.
ТОВ «Полипром сервіс» у складі тендерної пропозиції на підтвердження наявності автомобільного транспорту надано договір оренди №01/19-04 від 29 березня 2019 року укладений між ТОВ «Полипром сервис» та ФОП Первишін Олександр Валентинович. Відповідно до умов якого Первишин О.В. надав в оренду ТОВ «Полипром сервис» транспорті засоби.
Цивільним законодавством не передбачено обов’язкового нотаріального посвідчення (нотаріальної форми) правочинів. Так, відповідно до частини першої ст. 209 Цивільного кодексу правочин, який вчинено у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, установлених законом, або за домовленістю сторін.
Згідно з частиною другою ст. 799 Цивільного кодексу договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Частиною третьою ст. 640 цього Кодексу встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. Частиною першою ст. 220 зазначеного Кодексу передбачено, що у разі недодержання сторонами вимог законодавства про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Цивільний кодекс є основним актом цивільного законодавства, що регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Водночас згідно з частиною другою ст. 9 цього Кодексу законом може бути передбачено особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. При цьому норми таких законів мають не суперечити нормам Цивільного кодексу і прийматися з дотриманням вимог абзацу третього частини другої ст. 4 цього Кодексу.
Господарський кодекс визначає основні засади господарювання в Україні та регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 цього Кодексу).
Положеннями статей 2 та 55 Господарського кодексу передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є, зокрема, суб’єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями у межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно з частиною другою ст. 55 Господарського кодексу суб’єктами господарювання є:
• господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому законом порядку;
• громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Під господарською діяльністю розуміють діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів, а також з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва — підприємцями. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності (частини перша, друга, п’ята ст. 3 Господарського кодексу).
Стаття 4 зазначеного Кодексу розмежовує відносини у сфері господарювання з іншими видами відносин, зазначаючи, що не є предметом регулювання цього Кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом. Особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначає саме Господарський кодекс.
Відповідно до статей 24 і 25 Цивільного кодексу фізичною особою як учасником цивільних відносин визнається людина, яка набуває цивільної правоздатності у момент її народження. Статтею 30 цього Кодексу встановлено, що цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Водночас частинами першою, другою ст. 50 Цивільного кодексу передбачено право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб — підприємців є відкритою.
Згідно з частиною першою ст. 128 Господарського кодексу громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу. У господарських відносинах фізичні особи — підприємці беруть участь насамперед як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх державної реєстрації та внесення відомостей про них до єдиного державного реєстру.
Закони, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, застосовуються в частині, в якій вони не суперечать положенням Цивільного кодексу.
Враховуючи положення частини другої ст. 4 Цивільного кодексу, основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс, тому в разі, якщо норми Господарського кодексу не містять певних особливостей регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання, а визначають лише загальні правила, які не узгоджуються з більш деталізованими відповідними правилами Цивільного кодексу, слід застосовувати положення, встановлені саме Цивільним кодексом.
Згідно з абзацом другим п. 6 Порядку № 1388 транспортні засоби, що належать фізичним особам — підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
Таким чином, оскільки Господарським кодексом не передбачено особливостей нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу, укладеного за участю фізичної особи — підприємця, то у вирішенні цього питання слід застосовувати правила, встановлені Цивільним кодексом, зокрема в приписах частини першої ст. 209, частини першої ст. 220, частини третьої ст. 640 та частини другої ст. 799, а це означає, що договір оренди транспортного засобу, укладений за участю фізичної особи — підприємця в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, є недійсним.
Таким чином, договір оренди №01/19-04 від 29 березня 2019 року укладений між ТОВ «Полипром сервіс» та ФОП Первишін Олександр Валентинович є недійсним, і у ТОВ «ПОЛИПРОМ СЕРВІС» відсутні транспорті засоби для виконання умов договору.

2) ТОВ «ПОЛИПРОМ СЕРВІС» у складі Тендерної пропозиції надано довідку про наявність обладнання та матеріально-технічної бази, які необхідні для виконання договору, в якій зазначено про наявність вагового обладнання, а саме : ваги автомобільні ВАПО – 15.
Однак, у складі Тендерної пропозиції ТОВ «Полипром сервіс» надає Паспорт з відміткою повірки на зовсім інші ваги - «Вага Автомобільна ВАПО – 15 tn», які жодним чино не є «ВАПО -15».
Таким чином ТОВ «Полипром сервіс» не надано документального підтвердження про наявність повіреного вагового обладнання.
Крім того, «Вага Автомобільна ВАПО – 15 tn» відповідно до технічних характеристик (Паспорт) п. 3.1 встановлено границі зважування до 15 т (15 000 кг).
Таким чином ваги - «Вага Автомобільна ВАПО – 15 tn» відповідно до технічних характеристик не зможе забезпечити зважування транспортних засобів зазначених в довідці, оскільки відповідно до характеристик транспортних засобів їх вага є набагато більшою ніж 15 т.
Дані порушення є суттєвими, ТОВ «Полипром сервис» не зможе належним чином виконати умови договору і просимо врахувати дані помилки та прийняти неупереджене об'єктивне рішення щодо переможця за найкращою ціною.