Паперові рушники (рулон)

Шановний Учаснику!
Для убезпечення від можливих втрат до договору вносять умови про відповідальність сторін. У разі порушення зобов’язання за договором однією стороною друга сторона може отримати матеріальне відшкодування (неустойку). При цьому відповідно до ст. 552 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) сплата неустойки не звільняє боржника від виконання своїх зобов’язань за договором.

Згідно зі ст. 549 ЦКУ неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Неустойка може бути у формі: штрафу (обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання), пені (обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання).

Нерідко розмір неустойки встановлюється в договорі за домовленістю сторін. Однак у певних випадках розмір неустойки встановлюється законом. Відповідно до ст. 551 ЦКУ розмір неустойки, установлений законом, може бути збільшений у договорі. Отже, за умовами договору розмір неустойки може бути як збільшений, або зменшений у разі, якщо сторони домовилися про зменшення розміру неустойки встановленого актом цивільного законодавства.

Так, відповідно до частини 2 ст. 343 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) та ст. 3 Закону України від 22.11.96 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені за прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

До того ж варто додати, що в разі коли неустойка встановлена законом, вона може застосовуватися незалежно від того, передбачили її сторони в договорі чи ні. Згідно із частиною 2 ст. 231 ГKУ за порушення строків виконання зобов’язання, що фінансується за рахунок Держбюджету, стягується пеня в розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг) за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів – додатково стягується штраф у розмірі 7 % зазначеної вартості (якщо інше не передбачено договором або законом).

Відповідно до частини 1 ст. 550 ЦКУ право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання. Отже, для отримання неустойки за договором кредиторові не треба доводити наявність збитків, завданих йому невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Водночас відповідно до ст. 552 ЦKУ сплата неустойки не позбавляє кредитора можливості вимагати також і відшкодування збитків. За загальними правилами, визначеними ст. 22 та 623 ЦКУ, особа, якій завдано збитків унаслідок порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Крім того, якщо особа, яка порушила право, одержала у зв’язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Так, згідно зі ст. 624 ЦKУ договором може бути передбачено: стягнення неустойки в повному розмірі незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка); відшкодування збитків лише в частині, у якій вони не покриті неустойкою (залікова неустойка); стягнення неустойки без права на відшкодування збитків (виключна неустойка) або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки або відшкодування збитків (альтернативна неустойка).

Для певних видів вимог, зокрема, неустойки ст. 258 ЦKУ установлений строк позовної давності один рік. Водночас п. 6 ст. 232 ГKУ нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через 6 місяців з дня, коли зобов’язання має бути виконане, якщо інше не встановлене законом або договором. Приклад: договором передбачено, що товар повинен бути оплачений покупцем до 25.04.2012. Тоді 25.10.2012 – це останній день, коли можна нарахувати суми штрафних санкцій за прострочення оплати товару, а останній день, коли можна звернутися до суду за їх стягненням, – 25.04.2013.

У разі, якщо санкції договором не передбачені, кредитор відповідно до ст. 625 ЦKУ, має право вимагати від боржника сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 3 % річних від простроченої суми.

При цьому варто пам’ятати, що зазначену норму можна застосувати до того боржника, який зобов’язаний сплатити на користь кредитора певну суму грошових коштів, оскільки відповідно до ст. 536 ЦКУ відсотки справляються тільки за користування чужими коштами і лише кошти піддаються інфляції.

Крім того, згідно із частиною 2 ст. 625 ЦKУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу відповідно до встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, якщо договором або законом встановлений інший розмір відсотків, боржник зобов’язаний буде сплатити кредитору саме цей розмір відсотків.

Оскільки ні ЦKУ, ні ГKУ не містять обмежень щодо одночасного стягнення відсотків і неустойки, за прострочене грошове зобов’язання можна вимагати пеню або штраф, а також і відсотки. При цьому відповідно до ст. 550 ЦKУ відсотки на неустойку не нараховуються.

Статті 552 і 625 ЦКУ закріплюють принцип повного відшкодування збитків. Отже, збитки (прямі та упущена вигода) підлягають відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції.