Дизельне паливо

Керуючись Додатком 1 до тендерної документації учасники повинні були виконати наступну умову:
«- Довідка у довільної формі щодо мережі автозаправних станцій, кількістю не менше двох АЗС у м. Хуст з визначенням назви АЗС, адреси АЗС, реєстраційного № ліцензії на роздрібну торгівлю пальним на зазначеній АЗС.»
Надання ліцензії на право роздрібної торгівлі – свідчить про обмеження учасників, які здійснюють свою діяльність на умовах партнерських АЗС, оскільки ліцензію на право роздрібної торгівлі отримують власники мережі АЗС на кожну АЗС окремо, а на право оптової торгівлі отримують партнери.
Вимагаючи від учасників наявність ліцензій право роздрібної торгівлі – Замовник дискримінує учасників, які здійснюють свою діяльність на умовах партнерських договорів.
Колегія Антимонопольного комітету України дотримується аналогічної думки, зокрема АМКУ надав Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України обов’язкові для розгляду рекомендації, спрямовані на забезпечення конкурентного середовища під час тендерних закупівель високооктанових бензинів, дизельного палива, мазуту та скрапленого газу.
У Комітеті наголосили, що замовники часто під час закупівлі пального використовують у тендерній документації До надмірних вимог до учасників належать:
- наявність в учасників торгів ліцензій саме з роздрібної торгівлі пальним, у той час, як при продажу нафтопродуктів з використанням талонів та паливних карток у суб’єктів наявні ліцензії на оптову торгівлю пальним;
Законом чітко визначено, що якщо суб’єкт господарювання не має місць торгівлі пальним – такий суб’єкт повинен отримати одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним.
Отже, тендерна документація Замовника містить дискримінаційні вимоги і порушує чинні норми Закону України «Про публічні закупівлі», статтю 5 «Принципи здійснення публічних закупівель та недискримінація учасників» та статтю 22 «Тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників».
Таким чином, Замовник повинен УСУНУТИ наведені вище невідповідності шляхом внесення змін до тендерної документації а саме, вимагаємо вилучити вимогу в Додатку 1 тендерної документації щодо Надання ліцензії на право тільки роздрібної торгівлі.
Якщо Замовником не буде вилучено вищезазначену умову – ЗВЕРНЕМОСЯ ДО АМКУ.

Тендерна документація містить дискримінаційні умови та суперечать ст.5 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме:
Керуючись п. 1 Додатку 1 учасники повинні виконати наступні умови:
«Скретч-картки єдиного уніфікованого зразка мають прийматися на усіх АЗС, що надані в пропозиції учасника. Скретч-картки повинні забезпечувати:
• самостійне управління лімітами та обмеженнями;
• самостійне управління звітністю та документами;
• самостійне блокування/розблокування карток;
• самостійний доступ до інформації про місце, час та кількість вибраного нафтопродукту з кожної заправки і по кожній картці;
• самостійне переміщення палива з однієї картки на іншу;
• цілодобову підтримку гарячої лінії.
Вимагаючи від учасників відпуск палива за єдиним уніфікованим зразком скретч-карток - Замовник ПОРУШУЄ принципи проведення закупівель, які закріплено в ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон), зокрема «недискримінація учасників», оскільки у випадку якщо реалізація учасником пального на підставі скретч-карток здійснюватиметься не через власну мережу АЗС, а через мережі АЗС компаній-партнерів, то вимога тендерної документації про те, що паливний скретч-картка повинна бути єдиного уніфікованого зразка фактично унеможливлює виконання вимог тендерної документації в цій частині тими учасниками, які здійснюють реалізацію палива через декілька партнерських мереж АЗС та продають скретч-картки торгової марки власника мережі АЗС.
В кожній окремій мережі існує власний окремий зразок паливного скретч-картки, який приймається в конкретній мережі. Тому, Учасники які не мають власних АЗС та здійснюють свою діяльність на підставі партнерських договорів – фактично не зможуть виконати вказану вимогу, оскільки здійснюють продаж скретч-карток не власної торгової марки, а торгової марки мережі АЗС партнера.
Аналогічної думки дотримується й колегія АМКУ: «Разом із тим поставку замовнику нафтопродуктів суб’єкти господарювання можуть здійснювати з використанням карток, талонів тощо на пальне. У таких випадках продавець нафтопродуктів має право залучати необхідну кількість третіх осіб – підприємств, які мають відповідні права на експлуатацію АЗС (необхідних площ АЗС) і на виконання договірних відносин з продавцем забезпечують фактичну передачу (видачу) товару покупцю при пред’явленні останнім картки на пальне. Відтак продаж нафтопродуктів із використанням карток, талонів тощо на пальне не передбачає наявності в продавця розгалуженої системи саме власних або орендованих АЗС, а здійснюється через партнерські АЗС.».
Отже, вимогою щодо наявності скретч-карток єдиного уніфікованого зразка, Замовник обмежує коло учасників, зокрема дискримінує та призводить до усунення з ринку тих суб’єктів господарювання, які мають партнерські АЗС. Наявність скретч-карток марки мережі АЗС-партнера жодним чином не перешкоджатиме діяльності Замовника та навпаки, навіть дозволить мати гарантовану заправку транспорту на одній з АЗС, якщо інша через певні причини припинить обслуговування.

Таким чином, вимога щодо відпуску палива за єдиним уніфікованим зразком скретч-карток носить дискримінаційний характер та має бути вилучена, оскільки суперечить законодавству. В інакшому випадку - звернемося до АМКУ.