Обгрунтування застосування переговорної процедури
Пункт закону
Технічні причини
Обгрунтування
Серед основних завдань Київського науково – дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, відповідно до профілю діяльності інституту, зокрема визначено надання послуг, зазначених у переліку платних послуг, які надаються науково – дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.2011 №804). Згідно зазначеного переліку, науково – дослідними установами судових експертиз здійснюється проведення судових експертиз у справах адміністративної юрисдикції (адміністративних справах). Відповідно до ч.1 ст. 102 КАС України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності. Відповідно ст. 1 Закону України від 25.02.1994 №4038-XII «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Відповідно до ст. 3 вищезазначеного закону, судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження, а ст. 12 передбачено, що незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок. Відповідно до п.п. 1.2.3 п. 1.2 р. І Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 р. (далі - Наказ № 53/5) серед основних видів (підвидів) експертизи виділено, зокрема, економічну експертизу (бухгалтерського та податкового обліку; фінансово - господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій). Згідно п. 1.1 p. III Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень затверджених наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 основними завданнями експертизи документів бухгалтерського обліку, оподаткування і звітності є зокрема, визначення: документальної обґрунтованості оформлення операцій з одержання, зберігання, виготовлення, реалізації товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, основних засобів, надання послуг; документальної обґрунтованості відображення в обліку операцій з основними засобами, товарно-матеріальними цінностями, грошовими коштами, цінними паперами та іншими активами; документальної обґрунтованості, задекларованої платником податку бази оподаткування податком на прибуток підприємств, та суми податку, що підлягає сплаті за певний звітний період, визначеної органом податкового контролю; документальної обґрунтованості формування платником податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті, та суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування; документальної обґрунтованості окремих елементів податків та зборів, визначених платником у відповідних деклараціях (розрахунках, звітах). Положеннями п. 2.1 зазначеного розділу передбачено, що основними завданнями експертизи документів про економічну діяльність підприємств й організацій є: 1) проведення аналізу показників фінансово-економічного стану (платоспроможності, фінансової стійкості, прибутковості тощо) підприємства/організації; структури майна та джерел його придбання; 2) визначення документальної обґрунтованості розрахунків з дебіторами і кредиторами; аналізу складу витрат; частки майна у разі виходу учасника зі складу засновників підприємства. Згідно з положеннями п. 3.1 вищезазначеного розділу основними завданнями експертизи документів фінансово-кредитних операцій є, зокрема, визначення: документальної обґрунтованості оформлення та відображення в обліку операцій з видачі, використання та погашення кредитів. Враховуючи складність справи та з метою забезпечення умов повного та всебічного розгляду адміністративної справи №640/12206/19 за позовом ТОВ «Голдфіш-Інвест-Буд» до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень контролюючий орган звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про призначення експертизи та поставлення на вирішення експертній установі питань, що безпосередньо стосуються предмету спору та доказування. За результатами розгляду заяви контролюючого органу, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 по справі 640/12206/19 призначено судово - економічну експертизу та доручено проведення останньої Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (код за ЄДРПОУ 02883096). Положеннями статті 256 КАС України передбачено, що ухвала адміністративного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, а статтею 1291 Конституції України закріплено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Отже, закупівлю послуг з проведення експертизи згідно з ухвалою судді Пилипенко О.Є. Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 у справі №640/12206/19 відповідно до коду ДК 021:2015 73110000-6 «Дослідницькі послуги» (проведення експертизи) необхідно провести за переговорною процедурою на підставі абз. 4 п. 2 ч. 2 ст. 40 Закону України від 25.12.2015 №922-VIII «Про публічні закупівлі» (зі змінами), оскільки послуги можуть бути виконані, поставлені чи надані виключно певним суб’єктом господарювання за наявності одного з таких випадків – відсутності конкуренції з технічних причин на відповідному ринку, внаслідок чого договір про закупівлю може бути укладено лише з одним постачальником (надавачем послуг), за відсутності при цьому альтернативи.