ПВРЗ-24Т_107_ВО: Ґрунт

Пунктом 5.4 вказано,що копія Технічних умов виробника та змін до них (якщо такий ТОВАР виготовляється відповідно до Технічних умов) або належним чином оформлений витяг з Технічних умов, з обов’язковими даними про ТОВАР, а саме: 1) норми показників; 2) правила приймання; 3) методи контролю; 4) умови зберігання; 5) вказівки щодо експлуатації, тощо; 6) інформаційну довідку або інший документ, в якому визначено норми показників, правила відбору зразків (проб) та методи випробування ТОВАРУ для проведення лабораторного дослідження (випробування) на відповідність ТУ та/або ДСТУ. Технічні умови є власністю видавача, як правило. Відповідно ніхто не може бути зобов’язаний вчиняти певні дії, зокрема надавати ту відносно своєї власності як то вимагається у пункту 5.4 проєкту договору. Умовами пункту передбачено надання витягу з ТУ виробника, а не копію. У пункті не вказано інших застережень щодо порядку та умов розпорядження ТУ тощо. З іншого боку розуміємо таку потребу зокрема задля отримання якісного товару Замовником. Враховуючи вказане та з метою виключення неправомірного використання отриманих відомостей з ТУ, пропонуємо деталізувати порядок використання Замовником отриманого витягу з ТУ, зокрема додати до пункту: «Витяг ТУ надається та використовується в межах та обсягах визначених власником ТУ».

Пунктом 9.7. вказано, що Якщо ПОСТАЧАЛЬНИК не зареєстрував, несвоєчасно зареєстрував або зареєстрував з помилками податкову (-і) накладну (-і) чи розрахунок (-ки) коригування в системі електронного адміністрування податку на додану вартість чи вчинив інші дії/бездіяльність, у результаті чого ПОКУПЕЦЬ втратив право на податковий кредит, ПОСТАЧАЛЬНИК зобов’язаний сплатити ПОКУПЦЮ штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від суми операції (-й), за якою не зареєстровано, несвоєчасно зареєстровано або зареєстровано з помилками податкову (-і) накладну (-і) чи розрахунок (-ки) коригування, протягом 5 (п’яти) робочих днів з дати відповідної вимоги ПОКУПЦЯ. Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) – ч. 4 ст. 231 ГК України. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Своєю чергою, оформлення, реєстрація ПН / РК є податковим обов’язком. Відповідно до п.36.1. ст.36. ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Згідно п. 37.1. ст.37 підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Таким чином, до невиконання податкового обов’язку не може застосовуватися господарсько-правова відповідальність, виконання податкового обов’язку не є предметом регулювання в межах договірних правовідносин. Аналогічна правова позиція наведена у Поставові Верховного Суду 13 квітня 2018 року по справі № 902/380/17, якою Верховний Суд, залишаючи в силі рішення попередніх інстанцій визначив: «Враховуючи викладене, відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що зобов'язання відповідача щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації та наявності чи відсутності у позивача можливості відшкодувати податковий кредит, не стосуються господарських відносин, що склалися між сторонами на підставі укладеного між ними договору поставки зерна майбутнього врожаю від 10.06.2015 № ВИН011К-Ф, а є за своєю правовою природою податковими зобов'язаннями, які регулюються нормами ПК України та контролюються ДФС.» Враховуючи вище викладане, прошу внести зміни у пункт договору та викласти у н 9.7. Якщо ПОСТАЧАЛЬНИК не зареєстрував, несвоєчасно зареєстрував або зареєстрував з помилками податкову (-і) накладну (-і) чи розрахунок (-ки) коригування в системі електронного адміністрування податку на додану вартість чи вчинив інші дії/бездіяльність, у результаті чого ПОКУПЕЦЬ втратив право на податковий кредит, ПОСТАЧАЛЬНИК зобов’язаний сплатити ПОКУПЦЮ компенсацію у розмірі 20 (двадцяти) % від суми операції (-й), за якою не зареєстровано, несвоєчасно зареєстровано або зареєстровано з помилками податкову (-і) накладну (-і) чи розрахунок (-ки) коригування, протягом 5 (п’яти) робочих днів з дати відповідної вимоги ПОКУПЦЯ. З метою правильного застосування положень цього пункту Сторони узгодили, що застосування до ПОСТАЧАЛЬНИКА зазначеної компенсаці можливо починаючи з 366 календарного дня з дати виникнення у ПОСТАЧАЛЬНИКА податкових зобов’язань з ПДВ, що в свою чергу обумовлено нормами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Застосування до ПОСТАЧАЛЬНИКА зазначеного штрафу не залежить від того, чи пов’язані вказані порушення (нереєстрація, несвоєчасна реєстрація, реєстрація з помилками) із зупиненням реєстрації такої (-их) податкову (-і) накладну (-і) чи розрахунок (-ки) коригування *.

Пунктом 10.2. вказано, що Сторона, що не може виконати зобов’язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п’яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами. ТПП не є єдиним уповноваженим органом, що може підтверджувати настання обставин форс-мажору. Відповідно до ч.1. ст.14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини. Отже, Закон визначає не лише право ТПП видавати подібні документи. При цьому, жоден нормативно-правовий акт України не встановлює, що документи ТПП (регіональних ТПП) є єдиними та виключними документами, що можуть засвідчувати такі обставини, такі обставини можуть засвідчуватися будь-якими доказами. Аналогічна правова позиція наведена у Постанові Верховного Суду у складі колегій судів Касаційного господарського суду від 21 липня 2021 року, справа N 912/3323/20. Враховуючи вище викладене, прошу внести зміни у пункт та викласти у наступній редакції: 10.2. Сторона, що не може виконати зобов’язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п’яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами або іншим компетентним органом.

В Україні продовжує діяти довідка ТПП України, яка визначає воєнний стан, введений через військову агресію рф проти України з 24.02.2022 форс-мажором до припинення воєнного стану. Через наведене, пропонуємо деталізувати умови форс-мажору (підтвердити таку можливість при укладанні договору з переможцем) в контексті триваючої військової агресії рф проти України як такі, що визнаються сторонами форс-мажором виключно за умов, що: такі обставини настали після укладання договору, прямо (безпосередньо) впливають на можливість сторони виконувати зобов'язання за договором та підтверджені відповідними доказами.

В Україні діє Постанова КМ України №187 від 03.03.2022 року "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації" (далі - Постанова). Недотримання мораторію будь-якою із сторін має наслідок: нікчемність договору. Просимо доповнити проєкт договору пунктом: Сторони підтверджують та гарантують, що на них не розповсюджується дія мораторію, визначеного Постановою КМ України №187 від 03.03.2022 року "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації", а у випадку змін наведених гарантій, зобов'язані невідкладно, але не пізніше 3 днів інформувати письмово іншу сторону про такі зміни, що дає право для розірвання договору іншою стороною в односторонньому порядку без застосування будь-яких санкцій за це.