Послуги з охорони публічної безпеки і порядку на території

Спеціальним актом, що визначає перелік спецзасобів для охоронників, є Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку спеціальних засобів, придбання, зберігання та використання яких здійснюється суб'єктами охоронної діяльності" від 11 лютого 2013 року № 97, і вона надає право мати лише: (а) Газові пістолети і револьвери та патрони до них калібру 6, 8 і 9 міліметрів, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії (б) Пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони*. *Виключно суб'єктами охоронної діяльності, які здійснюють охорону особливо важливих об'єктів права державної власності або надають охоронні послуги із залученням власного транспорту реагування та використанням пунктів централізованого спостереження. Даний перелік не містить вогнепальної зброї, а тому дану вимогу зможуть виконати виключно учасники, для яких законодавством передбачена її наявність та які мають працівників, для яких передбачена наявність вогнепальної зброї. Такими учасниками можуть виступати виключно органи Національної поліції України та військові формування (суб’єкти охоронної діяльності державної форми власності), що в свою чергу, позбавляє можливості взяти участь інших суб’єктів охоронної діяльності. Вимоги щодо використання приватними суб’єктами охоронної діяльності вогнепальної зброї відсутні. Відповідно до чинного законодавства право на носіння та використання вогнепальної зброї мають правоохоронні та державні силові органи. Стаття 42 Закону України «Про національну поліцію» визначає: Поліцейські заходи примусу: 1. Поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: 1) фізичний вплив (сила); 2) застосування спеціальних засобів; 3) застосування вогнепальної зброї. Стаття 46 цього ж Закону додатково роз’яснює: 1. Застосування вогнепальної зброї є найбільш суворим заходом примусу. 2. Поліцейський уповноважений на зберігання, носіння вогнепальної зброї, а також на її застосування і використання лише за умови що він пройшов відповідну спеціальну підготовку. 3. Порядок зберігання і носіння вогнепальної зброї, що знаходиться в розпорядженні поліцейського, перелік вогнепальної зброї та боєприпасів, що використовуються в діяльності поліції, та норми їх належності встановлюються Міністром внутрішніх справ України. 4. Поліцейський уповноважений у виняткових випадках застосовувати вогнепальну зброю: 1) для відбиття нападу на поліцейського або членів його сім’ї, у випадку загрози їхньому життю чи здоров’ю; 2) для захисту осіб від нападу, що загрожує їхньому життю чи здоров’ю; 3) для звільнення заручників або осіб, яких незаконно позбавлено волі; 4) для відбиття нападу на об’єкти, що перебувають під охороною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також звільнення таких об’єктів у разі їх захоплення; 5) для затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти; 6) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров’ю людей та/або поліцейського; 7) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров’ю людей та/або поліцейського. 5. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки після попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір використання заходу примусу, визначеного цією статтею. 6. Застосування вогнепальної зброї без попередження допускається: 1) при спробі особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену ним відстань, чи доторкнутися до зброї; 2) у разі збройного нападу, а також у разі раптового нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів або інших засобів, що загрожують життю чи здоров’ю людей; 3) якщо особа, затримана або заарештована за вчинення особливо тяжкого чи тяжкого злочину, втікає із застосуванням транспортного засобу; 4) якщо особа чинить збройний опір; 5) для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю. 7. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки з метою заподіяння особі такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в такій обстановці, для негайного відвернення чи припинення збройного нападу. 8. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю у разі збройного нападу, якщо відвернення чи припинення відповідного нападу неможливо досягнути іншими засобами. 9. Поліцейському заборонено застосовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, крім випадків необхідності відбиття нападу або крайньої необхідності. 10. Поліцейський зобов’язаний у письмовій формі повідомляти свого керівника про застосування вогнепальної зброї, а також негайно повідомити свого керівника про активне застосування вогнепальної зброї, який, у свою чергу, зобов’язаний поінформувати центральний орган управління поліції та відповідного прокурора. 11. Поліцейський може взяти до рук вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, що склалася, можуть виникнути підстави для її застосування. 12. Під час затримання осіб, щодо яких у поліцейського виникла підозра у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також під час перевірки документів у таких осіб поліцейський може привести в готовність вогнепальну зброю та попередити особу про можливість її застосування. Спроба особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену поліцейським відстань, чи доторкнутися до зброї є підставою для застосування вогнепальної зброї поліцейським. 13. Поліцейський може використати вогнепальну зброю для подання сигналу тривоги або виклику допоміжних сил, або для знешкодження тварини, яка загрожує життю чи здоров’ю поліцейського та інших осіб. Прописуючи вимогу щодо наявність працівників, які мають право на носіння та застосування вогнепальної зброї, Замовник обмежує коло потенційних учасників, оскільки участь у даній процедурі закупівлі зможуть взяти лише правоохоронні органи або учасники, що якимось чином можуть залучити працівників правоохоронних органів, які в свою чергу мають право на носіння та застосування вогнепальної зброї. Дана вимога є дискримінаційною, оскільки суб’єкти охоронної діяльності не можуть мати в штаті або мати можливість залучати працівників поліції та (або) Національної гвардії України. Згідно п. 14 Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року № 960 визначено вимоги до персоналу: Кадрові вимоги 14. До штату суб’єкта охоронної діяльності, його філії, іншого відокремленого підрозділу повинен входити фахівець (фахівці) з організації заходів охорони. Вимога, визначена абзацом першим цього пункту, не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які відповідають вимогам, визначеним абзацом п’ятим, шостим чи сьомим цього пункту. Під час прийняття на роботу фахівець (фахівці) з організації заходів охорони подає (подають) документи, перелічені у пункті 17 цих Ліцензійних умов. Зазначений фахівець повинен мати один з таких освітніх та (або) кваліфікаційних рівнів: вищу освіту і стаж роботи не менше трьох років на посадах офіцерського складу в оперативних і слідчих підрозділах органів внутрішніх справ, міліції охорони, СБУ або стаж не менше трьох років на командних посадах стройових частин та навчальних закладів Збройних Сил, на посадах середнього та старшого начальницького складу правоохоронних органів, військових формувань, утворених відповідно до законів, та відомчої воєнізованої охорони; вищу освіту і стаж роботи на керівних посадах (директора, заступника директора, керівника філії, іншого відокремленого підрозділу) суб’єкта охоронної діяльності не менше трьох років або стаж не менше трьох років на посадах, відповідальних за напрям охорони; вищу юридичну освіту і стаж роботи за спеціальністю в суб’єкта охоронної діяльності не менше трьох років. 15. Охоронники, охоронці повинні входити до штату суб’єкта охоронної діяльності та залежно від об’єкта, що охороняється, відповідати кваліфікаційним вимогам, визначеним наказом Мінпраці від 29 грудня 2004 р. № 336 “Про затвердження Випуску 1 “Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності” Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників”. Рівень відповідності кваліфікаційним вимогам документально підтверджується згідно із законодавством. 16. Працівники, залучені до роботи на пункті централізованого спостереження, повинні входити до штату суб’єкта охоронної діяльності та подати необхідні для прийняття на роботу документи, передбачені абзацами третім - шостим пункту 17 цих Ліцензійних умов. Освітня підготовка персоналу пункту централізованого спостереження, який спостерігає за станом систем передавання сповіщень, повинна бути не нижче повної загальної середньої освіти. Професійна підготовка персоналу пункту централізованого спостереження забезпечується суб’єктом охоронної діяльності. 17. Персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб’єктом охоронної діяльності (входять до штату суб’єкта охоронної діяльності). Під час прийняття на роботу ліцензіат зобов’язаний отримати від зазначених осіб документи, необхідні для прийняття на роботу до суб’єкта охоронної діяльності, а саме: документи, які підтверджують проходження особою обов’язкового попереднього (періодичного) психіатричного огляду та профілактичного наркологічного огляду, які видані в установленому порядку; документ, який підтверджує, що такі особи не мають непогашеної чи не знятої в установленому законом порядку судимості за скоєння умисних злочинів; документ, що підтверджує відсутність в особи обмежень за станом здоров’я для виконання функціональних обов’язків, який видається в установленому порядку; копію паспорта громадянина України; документ, що підтверджує набуття кваліфікації; відомості про проходження особою служби у військовому резерві або перебування її у військовому оперативному резерві територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військової частини), що зазначені у військовому квитку, контракті, довідці з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (додається копія відповідного документа), крім осіб, які не підлягають призову під час мобілізації. {Пункт 17 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 341 від 18.04.2023} 18. Охоронна діяльність провадиться лише персоналом, який відповідає вимогам, що встановлені пунктами 15 і 17 цих Ліцензійних умов. Стаття 10 Закону України «Про охоронну діяльність», якою керуються суб’єкти охоронної діяльності визначає Обмеження в охоронній діяльності, а саме: «1. Під час організації та здійснення охоронної діяльності забороняється: 1) придбавати та використовувати майно, визначене законодавством для виключного використання військовими формуваннями та правоохоронними органами;» Також незрозуміло з якою ціллю Замовник вимагає від виконавців неухильно дотримуватися вимог чинного законодавства України у сфері надання послуг із забезпечення громадської безпеки, охорони правопорядку та громадського порядку (з метою виконання цієї вимоги Учасник повинен підтвердити відповідно до законодавства наявність працівників, які мають право на носіння та застосування вогнепальної зброї), оскільки Замовник закуповує Охоронні послуги за кодом 79710000-4 національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник». Послуги із забезпечення громадської безпеки, охорони правопорядку та громадського порядку Єдиним закупівельним словником визначається за зовсім іншим кодом ДК 021:2015: 75240000-0 Послуги із забезпечення громадської безпеки, охорони правопорядку та громадського порядку. Хоча Замовник є державним органом, і згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 21 листопада 2018 р. Про затвердження категорій об’єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах може охоронятися органами поліції за умови: «2. Об’єкти, де розміщуються органи державної влади (за пропозиціями/зверненнями керівництва).» Але ми не знайшли Замовника у Переліку об’єктів державної та інших форм власності, охорона нерухомого майна яких здійснюється виключно органами поліції охорони на договірних засадах, що визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 937 від 11 листопада 2015 р. Тому вимагаємо виключити незаконну вимогу та внести зміни!

Відповідно до ч. І ст. 11 Закону України «Про охоронну діяльність»: персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб'єктом господарювання та подали документи, що вони: 1) не перебувають на обліку в органах охорони здоров'я з приводу психічної хвороби, алкоголізму чи наркоманії; 2) не мають непогашеної чи незнятої судимості за скоєння умисних злочинів; 3) не мають обмежень, встановлених судом щодо виконання покладених на них функціональних обов'язків; 4) не мають обмежень за станом здоров'я для виконання функціональних обов'язків; 5) зареєстровані за місцем проживання в установленому законодавством порядку. Окрім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року №960, затверджені Ліцензійні умови провадження охоронної діяльності, які визначають організаційні і кваліфікаційні вимоги провадження охоронної діяльності. п.17 «Кадрові вимоги» Ліцензійних умов визначено, що Персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб’єктом охоронної діяльності (входять до штату суб’єкта охоронної діяльності). Таким чином, Законом України «Про охоронну діяльність», а також Ліцензійними умовами не передбачено обмежень щодо віку персоналу охорони – а саме до 50 років, що встановлено Замовником у тендерній документації. Окрім того, звертаємо Вашу увагу на те, що дана вимога порушує конституційне та трудове законодавство. Зокрема ст. 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Також, ст. 2-1 Кодексу Законів про працю України визначає: Рівність трудових прав громадян України, забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, тощо. Таким чином, встановлюючи таку вимогу, Замовник обмежує права працівників, які вже працюють у штаті учасника, і виходить, що для надання послуг за даним договором, учасник повинен задіяти лише працівників до 50 років, а інших усунути від виконання своїх обов’язків. Згідно Закону України «Про рекламу» Стаття 24-1. Реклама послуг із працевлаштування Забороняється в рекламі про вакансії (прийом на роботу) висувати вимоги за ознаками раси, кольору шкіри, віку, статі, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сексуальної орієнтації, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших громадських об’єднаннях, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання. Ми маємо працівників і старшого віку, ніж 50 років, в гарній фізичній формі (це підтверджується медичними документами), що відповідають ліцензійним умовам, є кваліфікованими працівниками, не є засудженими та отримали свідоцтва про присвоєння (підвищення) кваліфікації не нижче ІІІ розряду.

Ми виконали аналогічний договір 31 березня, 1 квітня отримали відгук. То чому ми маємо просити новий? Чому у Вас відгук має бути датований після дати виходу оголошення? Дата видачі міняє зміст відгуку? А якщо Замовник, якому надавали послуги реорганізувався чи змінився керівник, як отримати новий відгук, якщо юридично такого Замовника та підписанта не існує? Чим обумовлена Ваша така вимога?

Замовник може прийняти рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та може відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі не виконав свої зобов’язання за раніше укладеним договором про закупівлю з цим самим замовником, що призвело до його дострокового розірвання, і було застосовано санкції у вигляді штрафів та/або відшкодування збитків — протягом трьох років з дати дострокового розірвання такого договору. Учасник процедури закупівлі, що перебуває в обставинах, зазначених у цьому абзаці, може надати підтвердження вжиття заходів для доведення своєї надійності, незважаючи на наявність відповідної підстави для відмови в участі у відкритих торгах. Для цього учасник (суб’єкт господарювання) повинен довести, що він сплатив або зобов’язався сплатити відповідні зобов’язання та відшкодування завданих збитків. Якщо замовник вважає таке підтвердження достатнім, учаснику процедури закупівлі не може бути відмовлено в участі в процедурі закупівлі.

Де ви тут бачите вогнепальну зброю? - Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку спеціальних засобів, придбання, зберігання та використання яких здійснюється суб'єктами охоронної діяльності" від 11 лютого 2013 року № 97. Законодавець не передбачає вогнепальну зброю. А ви передбачаєте. Цікаво, відколи Ви стали законодавцем? Чи ви керуєтесь іншим законом? Надайте конкретне посилання на закон, де вогнепальна зброя обов'язкова для приватних охоронних компаній!