84% від усіх процедур - допорогові закупівлі (станом на 9.08.2017 серед 1,02 млн усіх процедур 857,27 тис., за даними bi.prozorro.org). Це закупівлі, де не є обов'язковим проведення конкурентних торгів або вимагається лише публікація звіту про укладений договір. В них брали участь більше 107 тис. учасників. Отже, це левова частка закупівель, що проходять в системі. Тож на сьогодні одним з ключових напрямків вдосконалення ProZorro є унормування “допорогових” закупівель.

У звіті ТІ про діяльність системи Prozorro в першому кварталі 2017 року розкривається ряд проблем, які допорогові закупівлі спричинюють як для учасників, так і для замовників. Основним способом вирішення більшості проблем на думку ТІ та МЕРТ є регламентація допорогових закупівель в Законі України «Про публічні закупівлі». В цьому напрямку ведеться активна робота ключових стейкхолдерів.

Щоб зрозуміти, що думає бізнес щодо допорогових закупівель, ТІ Україна провела опитування. Дослідження проводилось у партнерстві з електронними майданчиками zakupki.prom.ua, dzo.com.ua та e-tender.ua. Усім зареєстрованим на майданчиках було запропоновано відповісти на коротку анкету онлайн. Період опитування - 27 липня – 6 серпня 2017 року. Отримали 891 відповідь. Ми не можемо стверджувати про репрезентативність опитування, проте його результати є показовими і ілюструють думку активних учасників бізнесу.

Більшою мірою відповідали на опитування - малий (67%) та середній (27%) бізнес. Частка великого бізнесу - 6%. Майже усі опитані (91%) - брали участь в допорогових закупівлях раніше, тобто могли оцінити допорогові закупівлі на основі свого досвіду.

Бізнес потроху пробує свої сили в допорогових закупівлях, тому переважно учасники брали участь у невеликій кількості закупівель. У більше, ніж 50 допорогових закупівлях були учасниками кожен п’ятий опитаний. Великий бізнес входить у допороги рідше, ніж малий та середній, проте, якщо вже входить, то максимально активно і стає учасником у великій кількості закупівель.

Доволі не очікувано, але 62% представників бізнесу підтримують ідею регламентації допорогів шляхом включення до Закону, а от виступають проти тільки 19%, решта - не визначилися. Цікаво, що досвід участі в закупівлях та розмір бізнесу значною мірою впливають на підтримку регламентації. Виходить, що знаючи, як може здійснюватися закупівля з прописаними регламентами, бізнес навіть більше підтримує ідею.

Чому ж бізнес бажає додаткових регламентацій та узаконення? Тому що переважна більшість стикалася з проблемами. Тільки 1 учасник опитування сказав, що проблем в допорогових закупівлях на сьогодні не існує.

Більше половини учасників закупівель нарікають на такі проблеми як відсутність відповідальності замовника за порушення (66%), неможливість оскарження (60%), дискримінаційні вимоги (56%) і безпідставна дискваліфікація (51%). Дещо меншою мірою, але також бізнес турбують такі проблеми як затягування допорогової закупівлі замовником після аукціону, обмежений час на підготовку пропозиції, невелика вартість контракту, недобросовісна конкуренція, занижені ціни переможців, формування вимог під «свого» постачальника.

Проблема дискримінації частіше піднімалася представниками малих підприємств, ніж великих. З одного боку, це може дійсно свідчити про орієнтацію замовників на великих постачальників. З іншого боку, це може бути наслідком недостатнього рівня професійності самого малого бізнесу. В будь-якому випадку, наявність чітких прописаних процедур,правил та відповідальність за їх порушення допоможе уникати більшості проблем та легітимно і системно контролювати подібні порушення.

Одне з найбільш суперечливих запитань регламентації - питання суми “порогу”. З якої суми починати обов'язкові конкурентні закупівлі? Екстремальний варіант - усі без виключення, від 1 копійки? Від поточного “порогу для звітування”? Лишити як є? Однозначності щодо цього немає ні серед експертів, ні серед представників бізнесу.

Узагальнивши, можна виділити наступні групи сум, з яких бізнес вважає доцільним проводити обов'язкові конкурентні допорогові закупівлі:

1) 51% опитаних підтримали суми, що є нижче поточного "порогу" для звітування: в діапазоні від 1 копійки до 50 000 гривень (не включно).

2) 33% підтримали суму 50 000 гривень, тобто поточний “поріг” звітування зробити порогом конкурентних процедур.

2) Суми в діапазоні вище порогу звітування, але нижчі поточного порогу конкурентних процедур (вище 50 тисяч гривень до 200 000 гривень) підтримали тільки 5% учасників опитування.

3) За підняття допорогу на суми вищі або рівні 200 000 гривень висловилися трохи більше 9% опитаних.

Тобто, 84% опитаних підтримали проведення конкурентних допорогових закупівель в обов’язковому порядку починаючи з суми в діапазоні від 1 копійки до 50 тис. гривень (включно).

Дієвість механізму оскаржень та віра у нього є одним з ключових показників здорового функціонування системи. В опитуванні ми намагалися оцінити, чи готовий бізнес оскаржувати рішення за допороговими закупівлями, чи готовий бізнес платити за такі оскарження.

Результати, на жаль, отримали не надто оптимістичні, хоча й доволі очікувані. 58% бізнесу сказали, що не готові платити за оскарження закупівель в допорогах. Великий бізнес рідше за малий висловив свою готовність оскаржувати. Допускаємо, що для них масштаб закупівлі не співвідноситься з потрібними ресурсами (людськими, часовими, фінансовими) на оскарження.

Суми оскаржень, які бізнес готовий заплатити - різні. Висловлювалися побажання прив’язки суми оскарження до суми закупівлі. Оцінити можливу фіксовану одну суму для оскарження за результатами опитування важко, оскільки дуже неоднорідні отримані відповіді.

Розглядати оскарження по допорогах, на думку бізнесу, мають Антимонопольний комітет (51%), ДАСУ (39%) або ж керівний орган Замовника (25%). Можливі альтернативи - суд, Замовник, МЕРТ, спеціалізовані комісії, громадські організації.

Загалом результати опитування свідчать про недовіру бізнесу до наявного поточного механізму оскаржень, зневіру в дієвості контролюючих органів. По суті, не важливо, який орган буде уповноваженим на контроль. Головним критерієм оцінки їх роботи є ефективність, а, отже, наявність достатньої кількості повноважень та механізмів притягнення до відповідальності.