20 айфонів з Курахового для найкращих військових. Чому під час війни додаткова перевірка важливіша за гучний заголовок

22.12.2022 10:40

Минулого тижня низка видань опублікували матеріали про те, як Курахівська міська військова адміністрація придбала айфони. За кілька днів голова МВА записав авторів текстів у «диванні війська» та повідомив, що гаджети будуть нагородними й стануть у пригоді для розвідки. Пояснюємо, чого не вистачило журналістам, щоб убезпечити себе від таких зауважень, і чому подібні кейси стали більш важливими у часи повномасштабної війни.

Хронологія подій

Йдеться про дві закупівлі Курахівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, які вона провела у вересні та жовтні. Загальна сума 970,5 тис. грн за 20 таких гаджетів. Одна з них передбачає поставку 5-х iPhone 13 з пам’яттю на 128 ГБ, інша — 15-х iPhone 13 з пам’яттю на 256 ГБ. Жодних договорів замовник не оприлюднив і не вказав інших деталей, окрім ціни, марки, моделі та обсягу пам’яті.

Так, за підрахунками журналістів вийшло, що кожен iPhone 13 на 128 ГБ обійшовся бюджету Курахового у 42 тис. грн, а на 256 ГБ — у 50,7 тис. грн. За даними Spending, обидва замовлення вже повністю оплачені.

Першу модель придбали у київського ТОВ «Глорія Техно-Групп», яке з 2020 року поставляє бюджетним організаціям комп’ютерну техніку, другу – у зареєстрованої в Києві ФОПа Наталії Рябець, яка до осені 2022-го поставляла лише продукти харчування. Окрім айфонів, Курахівська адміністрація замовила їй ще й дизельний генератор за 1,5 млн грн.

З 9-го по 12 грудня про одну з них чи обидві написали з десяток видань і новинних сайтів. Однією з перших була інформагенція «Букви», яка описала закупівлю п'ятнадцяти iPhone з більшим обсягом пам’яті й акцентувала на тому, що місто обстрілюється. Наступного дня, 10 грудня, видання «Наші гроші» опублікувало матеріал про обидві закупівлі й порівняло їх із закупівлями смартфонів в інших регіонах.

Щодо однієї з закупівель — дорожчої — користувач Prozorro Денис Фатєєв звернувся до Держаудитслужби. Він зазначив, що вартість імовірно завищена на 30%.

Лише під вечір 11 грудня голова Курахівської міської військової адміністрації Роман Падун опублікував на своїй сторінці у фейсбуці допис, в якому пояснив, що айфони призначені для нагородження військових й знадобляться їм для аеророзвідки (у використанні з дронами). Продукцію саме Apple обрали, бо такий був запит військового командування. Крім того, він звинуватив авторів й поширювачів новини у зрадництві.

Що не так у розслідуваннях про айфони

Усі матеріали, опубліковані до вечора 11 грудня, не містять коментарів замовника про мету закупівлі й пояснення, чому в Кураховому обрали саме ці моделі. Імовірно, це було продиктовано часом публікації – вечір п’ятниці та субота. Зазвичай в цей час офіційний робочий день посадовців і їхніх пресслужб закінчується й вони перестають комунікувати.


Майже кожен журналіст у практиці поставав перед вибором: публікувати матеріал у вихідний день без коментаря чи дочекатися понеділка й сподіватися, що йому таки дадуть коментар. Другий варіант обрали, зокрема, «Суспільне» та місцеве телебачення «Капрі». Але як бути з першим сценарієм?

Комісія з журналістської етики базується на Кодексі етики українського журналіста, ухваленому у 2004 році й затвердженому зі змінами у 2013-му. Зокрема, його 6-й пункт передбачає, що повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. У нашому ж випадку кожен матеріал без коментаря Романа Падуна є неповним.

Водночас, Кодекс не містить прямих зобов’язань публікувати коментарі у тому ж матеріалі, де присутня критика чи натяк на неї. Тож можна оприлюднити їх окремим матеріалом або додати до існуючого з позначкою про оновлення. Головне — донести цю інформацію до читачів. Принаймні, так було до великої війни.

Після повномасштабного вторгнення росії до подібної критики варто підходити з подвійною уважністю. Адже противник часто використовує наші ж матеріали в ІПСО (інформаційно-психологічній операції). Найяскравіший приклад – критика колишньої омбудсменки Людмили Денисової, яка нібито розповсюджувала фейки про злочини російських військових, яку російські політики використали на міжнародних аренах.

Активна частина громади й більшість журналістів сходяться на тому, що антикорупція у війну не менш важлива, ніж у мирний час. Та, враховуючи попередній досвід, подібні критичні матеріали потребують більших зусиль і перевірок, адже їх може використати ворог.

До прикладу, за останні 10 місяців я мала кілька матеріалів щодо закупівель, які просто не стала випускати через відсутність коментаря або принаймні відкладала публікацію розслідувань, допоки не використала усі можливості на отримання пояснень.

Один з них – текст про тактичні кросівки для військових, що їх придбала Полтавська облрада. Оприлюднення матеріалу відкладалося на два-три дні – поки голова облради не надав коментар. Крім того, розслідування містить оновлення з коментарем виробника, який вирішив прокоментувати закупівлю уже після публікації. Читачів проінформували про оновлення додатковими повідомленнями у соцмережах видання.

Інший приклад – аналогічна закупівля в Полтаві, але зимової форми. Розлогий коментар від замовника й облради, яка виділила кошти з бюджету запізно, отримати не вдалося. Тому я попередила пресслужбу, що матеріал все одно вийде й, за бажання, коментар можна буде додати в оновленні або окремим матеріалом. В обох випадках, для убезпечення військових, в текстах не зазначено точної кількості комплектів й детального опису характеристик взуття й одягу.

Ще один кейс – матеріал про житлові модулі для військових. Не отримавши коментар, я відмовилася від публікації саме у вигляді розслідування, хоча напрацювання для цього я мала.

Що можна і треба було зробити?

У випадку з айфонами, судячи зі сторінки голови Курахівської МВА Романа Падуна, він міг надати пояснення хоча б у соцмережах. Якщо ж це і не так, то жодний матеріал не містить інформації про те, що видання намагалися отримати коментарі і їм це не вдалося. На мою думку, читач має право знати про ваші зусилля. Це перше. А друге – так журналіст вбереже себе від відповідних питань у коментарях. Але це не точно ;)

Другий момент – порівняння цін. Лише одне видання навело приклади ринкових цін на айфони, що їх придбали у Кураховому. Це «Стопкор», яке оприлюднило розслідування 12 грудня, але при цьому не додало коментар.

За підрахунками Артема Некрасова зі «Стопкору», у вересні 2022-го, середня ціна на iPhone 13 на 128 ГБ у великих українських техно-магазинах складала 35-36 тис. грн. Він припустив, що на кожному девайсі Курахове переплатило від 6 до 7 тис. грн. А в жовтні 2022-го iPhone 13 на 256 ГБ коштували 40-41 тис. грн. Тобто йдеться про ймовірну переплату у 10 тис. грн на кожному смартфоні.

Решта видань лише подали ціни закупівель і цим дали можливість читачу ніби самому зробити висновок про завищення. Та журналісти не володіли деталями договорів: чи входить у вартість, наприклад, доставка, чи фіксується ця ціна на певний період й інше.

Водночас треба віддати належне, що у своїй відповіді Роман Падун не надав пояснень щодо формування ціни закупівлі, яка проводилася без тендеру – за прямим договором. Натомість він акцентував на емоційній складовій – мовляв, «айфони призначені для військових, а нам для них нічого не шкода. І взагалі це ніщо у порівнянні з вартістю завданих руйнувань».

Це, звісно, так. Але разом з тим Падун зазначив, що кошти на ці айфони були зібрані з податків від зарплат самих же військових. Погодьтеся, що переплата на кожному такому гаджеті недоцільна й у випадку військових, і для будь-якої іншої сфери.

Рекомендований алгоритм дій перед публікацією розслідувань у воєнний час

Щоб журналіст-розслідувач убезпечив себе й читачів від дезінформації та використання свого матеріалу проти країни, раджу йти за такою схемою:

  1. Маєте інформацію, яка може викрити корупцію? Перевірте джерела та дані більшою кількістю способів, ніж зазвичай (наприклад, долучіть до перевірки ціни фахівця у сфері).
  2. Додайте коментар фахівця до матеріалу, зазначте його ім’я та посаду, якщо він згоден на публікацію. Якщо ні, й оприлюднення розслідування недоцільне без такого коментаря, то краще відкласти публікацію, доки не придумаєте, як її поліпшити.
  3. Якщо фахівець не згоден на публікацію його імені, але ви йому довіряєте й ваше видання допускає поширення матеріалів без вказання особи, додайте його анонімний коментарОбережно: користуватися цим варто лише у крайніх випадках, адже відповідальність за поширення неправдивої інформації будете нести виключно ви, як автор, і ваше видання.
  4. Зауважте, що коментар щодо закупівлі іноді може надати не замовник, а постачальник. Тож спробуйте зв’язатися і з ним.
  5. Якщо ви вважаєте, що зробили все можливе, але не так і не отримали коментар, зазначте це в матеріалі та додайте, що відкриті до коментарів іншої сторони.
  6. Перед публікацією зважте ще раз: чи ваше розслідування принесе більше користі, аніж шкоди.
  7. Якщо так — публікуйте. Якщо відповідь «ні»,  відкладіть публікацію, доки не придумаєте, як її поліпшити.

Текст підготовлено за підтримки USAID / UK aid проєкту “Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах / TAPAS”

Сіль, пісок і бішофіт: чим оброблятимуть дороги в Києві цієї зими і хто на цьому заробить

Не «Артемсіллю» однією: вулиці Києва цієї зими посипатимуть сіллю з Єгипту, Румунії й Туреччини.

26.12.2022 14:49

Прибирання в обласних центрах країни: хто, кому та скільки платить за чисті вулиці

Порівняли витрати різних міст на 1 квадратний кілометр.

07.12.2022 14:22

© 2016 Моніторинговий портал DoZorro. Всі права захищено

Необхідно авторизуватись

Необхідно авторизуватись

Помилка з'єднання