За роки відкритості публічних закупівель ми звикли, що можемо легко отримати про них необхідну інформацію: від деталей окремого тендеру до зведеної статистики по галузях, регіонах чи просто по цілій країні. Однак наприкінці лютого закупівлі вивели з-під звичних правил. Під час війни замовникам дозволили підписувати договори напряму і звітувати про них уже потім, коли війна закінчиться. Тож у системі стало значно менше інформації. Ми спробували оцінити, скільки даних тепер йде поза Prozorro.

Правове підґрунтя

На час воєнного стану публічні закупівлі регулює Постанова №169, яку Кабмін затвердив 28 лютого. Згідно з чинною версією:

• Замовники повинні купувати будь-що без процедур закупівель і спрощених. Як саме це робити, кожен визначає на свій розсуд. При цьому, замовники мають дотримуватися принципів, які визначає ЗУ “Про публічні закупівлі”: підтримувати добросовісну конкуренцію, відкритість та прозорість, не дискримінувати учасників, проводити закупівлі максимально ефективно й ощадливо, запобігати корупції та зловживанням. 
• Оскільки закупівлі вивели з-під процедур і спрощених, виходить, що їх може проводити будь-хто в установі/підприємстві, а не лише уповноважена особа.
• Перед тим, як придбати щось за постановою, замовник має визначити перелік та обсяг потреб. У якій формі це робити, як такий перелік затверджувати, чи треба його публікувати — ці та інші деталі поки ніяк не закріплені. Однак вимоги можуть ввести будь-коли.
• Закупівлі до 50 тис. грн можна проводити через Prozorro та електронні каталоги.

До сьогодні в постанову вже 6 разів вносили зміни, але на доступність даних це не дуже вплинуло: практично всю інформацію вивели з системи ще на початку, і назад не повертали. 

У той же час, досі діє закон "Про відкритість використання публічних коштів", до якого зміни не вносили. Відповідно до нього, замовники щокварталу мають звітувати про укладені договори, включно з контрагентами, предметами закупівель, цінами, про стан виконання договорів і проплати за ними. Якщо зовсім не оприлюднити цю інформацію, треба буде заплатити штраф (до 850 грн). Однак якщо зробити це пізніше, прострочивши дедлайн, відповідальності не буде.

Закупівлі

Консолідованої статистики про закупівлі поза Prozorro немає. Тож ми порівняли, як змінилися дані в системі порівняно з минулим роком, у період від 1 березня до 31 травня:

1. Кількість оголошених лотів. У 2021 їх було 1 290 492, у 2022 — 366 702. Зменшення в 3,5 рази.
2. Кількість конкурентних лотів (тобто тих, що передбачають аукціон). У 2021 за вказаний період оголосили 166 304 конкурентні закупівлі, у 2022 — 15 280. Зменшення в 10,9 раза.
3. Кількість організаторів. У 2021 інформацію про хоча б одну закупівлю в систему внесли 28 490 замовників, у 2022 —19 379. Зменшення в 1,5 раза.
4. Кількість опублікованих договорів. У 2021 в Prozorro внесли інформацію про 1 227 965 договорів, у 2022 — 372 951. Зменшення в 3,3 раза.

Зараз кількість конкурентних закупівель становить приблизно 9% від показників минулого періоду. Тому якщо припустити, що загальні обсяги закупівель лишилися більш-менш тими самими, як і торік, втрата даних на конкурентних — 91%. Хоча звісно варто розуміти, що обсяги фінансування також зменшилися.

Ми також подивилися на розриви в даних у розрізі регіонів. Є дві області, де кількість опублікованих лотів впала менше, ніж удвічі: Чернівецька та Івано-Франківська. Недалеко від них Закарпатська, Львівська, Волинська, Тернопільська, Хмельницька, Вінницька, Черкаська, Полтавська області — там від 2 до 2,5 разів різниці. Найбільш разючий відрив очікувано на Харківщині (11,9), Донеччині (12,4), Херсонщині (16,6) та Луганщині (65,8). 

Схожа ситуація з конкурентними закупівлями. Відносно минулого року найбільше їх оголосили в Чернівецькій та Івано-Франківській областях, в абсолютному вимірі — у Київській (3032, зокрема завдяки великим замовникам у Києві), Львівській (1560) та Дніпропетровській (1364).

Ми також подивилися, як змінювалася кількість конкурентних закупівель у різні місяці. Найбільше їх оголосили в березні — імовірно через те, що тоді ще не всі замовники розібралися з Постановою. Вони продовжували проводити закупівлі за старими правилами. Потім кількість конкурентних просіла в понад 2 рази, а в травні — вже зросла. Зокрема в останній місяць порівняно з квітнем у 7,7 раза збільшилася кількість конкурентних у Чернігівській області, в 3 — у Сумській, у 2,9 — у Рівненській. Це найвищі показники серед регіонів. 

А ось на Київщині квітневого просідання не було — кількість конкурентних закупівель зростала і тоді, і в травні.

Договори

У нас було дві гіпотези: 

1. Замовники перестали оновлювати інформацію про договори, дія яких закінчилася під час війни.
2. Кількість розірваних контрактів різко збільшилася.

Щоб перевірити ці припущення, ми порівняли дані про завершені договори березень-травень 2020-2022 років.

Кількість відзвітованих договорів зменшилася, але не критично — приблизно до рівня 2020 року. Частка розірваних договорів зросла на декілька відсотків. Жодна з гіпотез не підтвердилася, однак слід наголосити, що ці висновки зараз — радше як обґрунтовані припущення. Адже встановити реальну кількість укладених договорів, і відповідно тих, які мали завершитися під час війни, неможливо. 

Втрата даних — це плата за швидкість закупівель, яка була обґрунтована в умовах війни. Однак вона несе і загрози: зниження довіри бізнесу до системи та доступу до тендерів, ризики корупції та переплат. Тому щоб збалансувати всі плюси і мінуси, нам треба буде потроху повертатися до конкуренції в закупівлях. Там, де це можливо і доцільно.