Світ публічних закупівель суворий і невблаганний. Як і в світі природи тут найкраще себе почувають ті, хто добре пристосовується. А пристосовуватись до вподобань тендерних комітетів буває дуже непросто.

Чи то від лінощів, чи то від бажання створити передумови для обмеження конкуренції і можливості вимагання «відкатів», посадовці дуже полюбляють проводити тендери на закупівлю товарів широкого асортименту.

Закон це дозволяє робити в межа одного коду групи товарів і тому формально нічого не порушено.

І так виходить, що в тендерах на «олівці і цвяхи» ну ніяк не можуть приймати участь виробники. Бо ж виробник олівців не виготовляє цвяхи. І у виробника цвяхів теж немає лінії з виробництва олівців.

А там де немає виробників приходять «прокладки». Це такі фірми з трьома стільцями і бубликами в статутному фонді, які виграють десятки мільйонів гривень тільки тому, що вони домовилися з виробником олівців, виробником цвяхів, ну і звісно ж з нечесними посадовцями, щоб вони раптом не розділили олівці і цвяхи в різні лоти. Кожен отримує «трішки більше», ніж отримав би це за прозорих умов. Ну і головне, що все це за рахунок державного замовника.

Масштаби і наслідки цієї схеми ми дослідимо на декількох епізодах Укрзалізниці.

В цьому нам допоможуть дві «супер-прокладки» з міста Суми – ТОВ «Українська машинобудівельна компанія» і фірма з Полтави ТОВ «Технорейлгруп».

Перша заснована в серпні 2016 року і з того часу перемагає всі тендери на постачання обладнання до автозчепів рухомого складу. На сьогодні ТОВ «Українська машинобудівельна компанія» виграла тендери Укрзалізниці на 215 мільйонів гривень. Навіть попри наявність пропозицій від виробників з ціною нижчою на 35% залізниця продовжує обирати «широке посередництво».

ТОВ «Технорейлгруп» засноване у вересні минулого року і відразу ж стала головним постачальником автогальмівного обладнання для УЗ. За 11 місяців фірма натендерила більш як 130 мільйонів гривень.

При цьому обидві фірми не мають нічого крім орендованих офісів, трьох працівників в своєму штаті і пари принтерів з комп’ютером.

В інформації про наявність матеріально технічної бази і штату, необхідного для виконання багатомільйонного контракту ТОВ «Українська машинобудівельна компанія» азначила, що має сканер, 3 комп’ютери, 3 телефони, 17 стільців і орендоване приміщення площею 42 квадратних метри.

Згідно офіційної довідки підприємства, поданої до Укрзалізниці у ТОВ «Українська машинобудівельна техніка» є тільки 3 працівника: директор, юрист і менеджер. Виявляється цього абсолютно достатньо аби опановувати мільйонні державні тендери на постачання обладнання рухомого складу, пов’язаного з безпекою руху.

Чому ж фірма стала суперуспішним переможцем тендерів? Розгадка ховається в тендерній документації. Кожен лот цих тендерів повторює одну просту комбінацію – поєднати непоєднуване. А точніше товари, які виробляються на різних підприємствах.

Так компанія поставляє товари ТОВ «Чернігівський ковальський завод», ТОВ «Арма Пром», ПАТ «Нововолинський ливарний завод», ПАТ «КрВБЗ» та інших вітчизняних виробників. І все це в одному лоті. А значить жоден з цих виробників самотужки на тендер не з’явиться.

Формально нічого не порушено, адже і автозчеп і хомут і десятки інших, схожих для звичайної людини назв, входять до однієї групи – запчастини рухомого складу. Але ж організатор явно не міг не знати де і хто в Україні виробляє цю продукцію, враховуючи, що на кожну деталь є максимум 3-4 виробники на всю країну.

Знав але все одно продовжує прописувати тендер так щоб єдиним постачальником найбільшої державної компанії залишалася фірма з трьома працівниками і орендованим офісом.

Абсолютно аналогічна вдача і ТОВ «Технорейлгруп». Фірма поставляє залізниці товари виробництва ТОВ «Укрколіямаш», ТОВ «Укртранспневматика», ТОВ «Полтавський автоагрегатний завод», ТОВ «Армапром» й інших виробників. При цьому в одному лоті можуть поміститися до 100 різних товарів.

При чому будь-який користувач інтернету може замовити товари, які продає «Технорейлгруп» залізниці за цінами вдвічі дешевше.

В той час як Укрзалізниця купує повітрерозподілювачі вагонні 483А, виробництва російського ВАТ «МТЗ Трансмаш» по 35 тисяч гривень за штуку, ми замовили такий же розподільник в українського дилера «МТЗ Трансмаш» за 16 тисяч з ПДВ.

Таким чином Укрзалізниця переплачує в 2,2 рази за «послуги» фірми-посередника «Технорейлгруп», а реальна сума збитків тільки за контрактами з цією фірмою може становити понад 70 мільйонів гривень.

Поки працює закон «олівців і цвяхів» державний замовник продовжує переплачувати сотні мільйонів гривень, а прокладки підтримувати баланс інтересів: виробник олівців – виробник цвяхів – нечесні посадовці. Хто ж розірве цей багатокутник неприхованих інтересів?