Дрони замість бруківки — одне з гасел, із якими громадяни останній місяць виходять під місцеві ради. Акції щодо пріоритетності бюджетних витрат наживо пройшли щонайменше в Києві, Одесі, Дніпрі та Черкасах. А онлайн — здається, зачепили всю країну.
Ця хвиля обурення здійнялася ще в червні, коли на Prozorro з’явилися закупівлі овочерізок і барабанів в укриття київських шкіл. Далі були державні серіали, тендери на стадіони за десятки мільйонів гривень і замовлення реконструкції біатлонного стрільбища на Львівщині. Що з цим робити? І чи зміниться щось у 2024-му?
Звідки стільки закупівель
Після широкого розголосу мільйонних та мільярдних тендерів могло здатися, наче цьогоріч місцева влада дорвалася до грошей, і почала витрачати їх на всі свої забаганки. Але це не зовсім так.
Команда DOZORRO фахово працює із публічними закупівлями вже сім років, тому ми можемо впевнено сказати, що великих тендерів було багато і раніше. У системі Prozorro загальна сума укладених договорів, які фінансують виключно коштом місцевого бюджету, не дуже змінилася. Якщо до повномасштабної війни це було 130-140 млрд грн за дев’ять місяців року, то зараз ідеться про 180 млрд грн за аналогічний період. Умовно, +35%. Додамо інфляцію, яка лише торік становила 26,6% — і ця різниця вже не виглядає такою великою. Розподіл закупівель за категоріями також суттєво не змінився.
Звісно, це не означає, що у всіх громад залишилися ті самі можливості щось купувати. У когось доходи зменшилися, а в когось — навпаки, зросли за рахунок ПДФО військовослужбовців.
Проте із питанням, як далі пріоритезувати витрати, стикаються всі. Просто чим більше грошей, і чим сильніша різниця із доходами минулих років — тим більше вибору, куди їх вкласти.
Які видатки на часі
Власне, що саме купувати, вирішують не перед оголошенням тендеру, а ще на етапі планування бюджету. Тобто наприкінці попереднього року. Тут треба відійти від звичного паттерну, коли потреби й пріоритети щороку були приблизно однакові, та критично їх оцінити. І провести межу між справді потрібним і тим, без чого можна обійтися.
Насамперед треба закрити базові та невідкладні потреби, без фінансування яких життя в громаді погіршиться. Наприклад, сюди увійде робота комунальних служб, підтримка критичної інфраструктури в належному стані, надання основних послуг населенню, фінансування шкіл та дитсадків.
Далі можуть бути обґрунтовані видатки на розвиток. Приміром, на розвиток доступності адміністративних установ і загалом інфраструктури для маломобільних людей. Може бути і збереження історичної спадщини, і піклування про екологію. Тут дуже важливо, як місцева влада комунікує з людьми — і чи пояснює вона взагалі, чому той чи інший проєкт потрібний саме зараз. Без здорового спілкування між владою та громадою такі закупівлі можуть виглядати незрозумілими та зайвими навіть тоді, коли вони справді доцільні.
А є проєкти, які можуть зачекати. І якщо порівнювати їх із підтримкою армії під час повномасштабної війни — вони точно програють за пріоритетністю.
Як місцева влада може допомогти ЗСУ
Захист та оборона — це функція держави. Тож і фінансується вона з державного бюджету — місцевій владі купувати зброю не можна. Тому навіть якщо місто дуже захоче, воно не придбає засоби ППО або танк. Але є інші способи допомогти, наприклад:
- Передати гроші в державний бюджет або на конкретні військові частини.
- Придбати військові ОВДП, тобто позичити державі гроші під військові цілі. Різниця з першим варіантом у тому, що якщо та допомога безповоротна, то гроші, витрачені на ОВДП, вернуться в місцевий бюджет назад, ще й з відсотками.
- Купувати авто, дрони, інші товари — окрім озброєння — для тероборони та військових частин, які зареєстровані в громаді.
- Підтримувати військових та їх сім’ї виплатами.
Це декілька прямолінійних варіантів, як підтримувати військо.
Наскільки місцева влада використовує ці можливості? За інформацією, яку надав нам на запит 21 обласний центр України (усі, крім Києва та центрів Донецької та Луганської областей), цьогоріч вони витратили на оборону 7 млрд грн. Для прикладу, у Львові на оборону цьогоріч передбачили 1 млрд грн. Частину цих грошей передають військовим через субвенцію, на решту — купують БПЛА, автівки, старлінки та інші товари. У Черкасах на підтримку бійців витратили 381 млн грн — це 8,2% бюджету міста.
Крім цього, за кошти місцевого бюджету можна закупити нове обладнання в лікарню, де бійці проходять реабілітацію, або розробити локальну програму підтримки ветеранів.
Гроші з місцевих бюджетів ідуть також і на ліквідацію наслідків російських обстрілів. Приміром, на допомогу мешканцям, у яких вибило вікна, або на те, щоб залатати дорогу після влучання чи падіння осколків.
Що зміниться наступного року
Поки що основний план — забрати в громад ПДФО військовослужбовців, завдяки якому і було різке зростання доходів окремих громад. Мінфін пропонує зараховувати цю частину податку до державного бюджету. Але цей законопроєкт депутати поки не ухвалили.
Існує ще декілька альтернативних ідей. Зокрема спрямовувати ПДФО туди, де військові живуть, а не де зареєстрована їхня військова частина, або комбінувати декілька підходів. Лунали й пропозиції просто не стягувати ПДФО із доходів військових.
Ми підтримуємо думку, що ситуацію із ПДФО військових не можна залишати без змін, і ці кошти треба перерозподіляти на потреби оборони. А ті громади, які не матимуть достатніх інших доходів, наприклад, на деокупованих та прифронтових територіях, підтримувати дотаціями. Так, це похитне самостійність місцевих бюджетів, але зараз треба забезпечити життєвоважливі оборонні потреби.
Але як би не розподілили фінанси, їх витрати потрібно переосмислити та чітко пріоритезувати, як на місцевому, так і на державному рівні. Ще на етапі формування бюджету, а не тоді, коли оголошуються тендери.
А вже далі треба проконтролювати, щоб їх витрачали чесно, зокрема і на публічних закупівлях. Тут сподіваємося на зміни в роботі органів контролю, зокрема Держаудитслужби. Згідно з нашим дослідженням, зараз під час моніторингу закупівель аудитори здебільшого фокусуються на дрібних помилках, а замовники часто виграють у них у судах. Тому про ефективний контроль говорити важко. Не додають оптимізму і останні скандали з аудиторськими перевірками обороонних замовлень.
Як мешканці можуть на це все вплинути
Зараз рівень включеності громадян у питання розподілу місцевих грошей унікальний. Мені важко пригадати, коли люди настільки масово цікавилися, що замовляють на Prozorro у їхньому місті чи селі, на що виділяють гроші. І це чудова можливість залучити громадян до бюджетного процесу — по-справжньому, а не лише на папері.
Рекомендації, як саме це робити, Мінфін затвердив у 2020-му. Зокрема можна проводити консультації з громадськістю: різні громадські слухання, опитування, круглі столи; створювати громадські ради; проводити бюджет участі і так далі.
Також наприкінці року варто звернути особливу увагу на закупівлі на Prozorro. Під кінець бюджетного року установи будуть старатися використати гроші. І оскільки часу мало, зростає ризик порушень. Колись ми навіть називали ці тижні грудневими жнивами.
Хоча й у новому році втрачати пильність не варто. І тоді громадський моніторинг допоможе не лише знайти порушення, а й запобігти новим — бо потенційні порушники знатимуть, що за ними стежать. Щоб допомогти громадянам, DOZORRO планує підготувати серію текстів із порадами для вдалого моніторингу в Prozorro. Тож якщо маєте питання чи побажання — пишіть, ми будемо раді доповнити інструкції саме вашими запитами.
Джерело: Главком
