17 листопада 2016 року Черкаська міська рада «призупинила» власне рішення про здійснення допорогових закупівель через систему «Prozorro». За шість місяців дії рішення (травень-листопад 2016 року) місцева влада на чолі з «червоносердечним» Анатолієм Бондаренком спромоглась успішно провести лише 35 закупівель на загальну суму 6,9 млн грн. Зі слів місцевих чиновників, всьому виною недоліки системи: і те не так, і це не так…
Складалось стійке враження, що «Prozzoro» заважало жити буквально всім, хто мав хоч якесь, навіть опосередковане, відношення до бюджетних коштів. Не проходило тижня без чергового «потужного» публічного випаду якогось чиновника міської ради на адресу системи. Біль і відчай від дії рішення про допорогові закупівлі буквально заполоняв стіни міської ради.
Особливо важко ці часи переживали в департаменті організаційного забезпечення під керівництвом Лілії Маліщук і департаменті житлово-комунального комплексу, що очолює Сергій Яценко. І якщо останній протягом кількох місяців укладав угоди, як кажуть, «заднім числом», то пані Лілії, чи то через скромність, чи через щось інше, залишалося лише жалітись – всім і всюди. Її історія про незварений для містян борщ, без сумніву, увійшла до золотого пантеону цитат місцевих чиновників. Після таких слів та їхньої недвозначної підтримки з боку міського голови стало очевидно одне – «борщу» дійсно не зварити.
У ситуацію втрутились вже і депутати. З латентної фази боротьби з власним рішенням обранці рішуче перейшли у наступ, який очолив сам секретар міської ради Олександр Радуцький. Попри позицію та спротив створеної при керманичі міста спеціальної комісії щодо здійснення закупівель, до якої, окрім активістів, входили також і депутати, кулуарами міської ради ширилась «альтернативна» візія майбутнього міста, згідно з якою місця конкурентним закупівлям у Черкасах не було.
«Зібравши» серед депутатського корпусу необхідні голоси, Олександру Романовичу Радуцькому залишалось діло нехитре – створити належний інформпривід Тут на поміч прийшли керівники навчальних та медичних закладів, які, судячи з усього, не менше інших потерпали від конкуренції та економії в міському бюджеті. Саме їхнє колективне звернення до все того ж Олександра Радуцького послужило в жовтні 2016 року поштовхом до скасування рішення про допорогові закупівлі. Проте з першої спроби цього зробити не вдалось. Піднята місцевими активістами «тривога», на яку відреагували навіть в Кабінеті Міністрів, трохи збила рішучість місцевих депутатів. Утім ненадовго. Відчуваючи на собі тягар рекордного надлишку місцевого бюджету, вже за кілька тижнів секретар міської ради без попереднього узгодження вніс на розгляд сесії проект про «призупинення» дії власного рішення. Що тоді відбулося у сесійній залі, досі важко зрозуміти. Навіть досвідченим юристам ЧМР знадобилось три робочі дні, аби з наговореного та наголосованого депутатами зліпити хоч щось схоже на рішення. Законність подібного акту викликала сумнів у багатьох, але зовсім не в «дипломованого» юриста, яким є секретар міської ради. Захищаючи своє «дітище», Олександр Романович порадив всім незгодним йти до суду, а якщо є питання по закупівлях – звертатись до правоохоронців…
Чітко виконуючи директиви Радуцького, через 10 днів після ухвалення рішення його законність була оскаржена в Соснівському районному суді м. Черкаси. Аргумент – рішення місцевої ради не може обмежувати права та свободи інших суб’єктів «життєдіяльності» міста. З боку влади почався процес максимального затягування розгляду справи. Чиновники використали весь доступний арсенал. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства, подібні справи мають розглядатися у місячний термін, проте з цим виникли проблеми. Для початку, за класикою, міська влада «забула» опублікувати оголошення про розгляд справи, як того вимагає КАСУ. Далі почалось ігнорування судових засідань та заявлення всіляких клопотань. У результаті справу розглядали майже протягом трьох місяців.
На фоні цього судового «клопоту» життя в місті поступово «налагоджувалось» та входило у звичне русло. Без обов’язку проводити конкурентні закупівлі владці повернулись до улюбленої практики укладання прямих договорів. Протягом перших тижнів після скасування рішення було підписано більше сотні угод. Можна було сміливо дивитись в майбутнє та ухвалювати бюджет розвитку на 2017 рік. «Заряджені» власним правом на пошук підрядників чиновники винесли на розсуд громадськості та ухвалення депутатів документ вартістю понад 600 млн грн. З них близько 50% було традиційно «розпорошено» саме на допорогові закупівлі. Зокрема, не відчуваючи ніяких загроз власній «монополії» у визначені підрядників, чиновники розпорошили роботи з утеплення 47 фасадів навчальних закладів на символічні 1,47 млн грн. Чого соромитись, якщо про тебе і так усім все відомо?
Ранок 8 лютого не віщував нічого хорошого. Більшість містян поступово почали втрачати інтерес до «Prozorro», а на «передовицях» місцевих ЗМІ цю тему почав заміняти інший резонанс, якого, слід зізнатись, за цей час від команди «господарників» було більш ніж достатньо. Крайнє засідання суду взагалі відбулося за відсутності ЗМІ. Інтереси позивача підприємця Юрія Кравця, а разом з ним і всієї громади міста, захищала юрист Людмила Бордунос. Від міської ради з’явився Анатолій Стойко. Рішення судді виявилося несподіванкою для всіх – швидко зачитана результативна частина повністю задовольняла вимоги позивача та забовязувала визнати рішення міської влади таким, що не відповідає Законодавству. Проте це стосувались не лише рішення яке було предметом позову, а і рішення від 13.05.2016 № 2-573 «Про здійснення електронних закупівель у м. Черкаси». Вбачаючи ознаки регуляторного акту суддя визнав його і всі зміни до нього невідповідними Закону.
Представники юридичного департаменту міської ради «оперативно» рекомендували колегам з Департаменту економіки та розвитку розробити новий проект з дотриманням всіх вимог стосовно процедури підготовки, розгляду та оприлюднення саме проектів регуляторних актів. Ну а ті тільки раді. Згідно чинного законодавства тепер має бути виписаний так званий аналіз регуляторного впливу, пройдене спеціальне обговорення і протягом 1-3 місяців необхідно зібрати всі зауваження «охочих». Цього запасу часу цілком вистачить для «ефективного» освоєння коштів бюджету 2017 в ручному режимі, ну а далі… а далі, сподіваємось на те, що своє слово скажуть Депутати Верховної ради що внесуть зміни до Закону «Про публічні закупівлі» та врегулюють питання до порогів на центральному рівні. Як показує досвід Черкас, у разі відсутності волі проводити конкуренті закупівлі, не дивлячись на будь який супротив громади і критику центральної влади, місцеві чиновники та депутати будуть йти на все можливе і неможливе аби зберегти за собою монопольне право на розпорядження коштами громади. Саботаж, маніпуляції та і відверта брехня – все це надійний інструмент в боротьбі з Прозорро на місцевому рівні. Проте не варто опускати рук. Всі ці дії яскраво показали хто є хто в місцевій політиці і який «поріг» встановили собі ті чи інші депутати.
