Гроші не на вітер: скільки Київ витрачає на контроль якості повітря

14.12.2020 16:30

Рік тому столиця чи не вперше зіштовхнулася зі смогом, який висів над містом тижнями і не давав вільно дихати. Датчики, екоботи і вимоги до мера зупинити все, що димить, - це стало звичною реальністю для мешканців Києва. 

Місцева влада відчула суспільний запит і взяла на озброєння тему  — пообіцяла низку міських програм екологічного спрямування.

Найбільш помітна минулорічна обіцянка — «створити власну автоматичну програму моніторингу якості повітря». Ми дізналися, скільки грошей витратять на датчики повітря і для чого вони містянам.

Перші два пости нової системи моніторингу якості повітря запрацюють в Києві вже днями, в грудні. Їх встановлять у Дніпровському (Харківське шоссе, 7/1) і Дарницькому (вул. Вербицького, 26) районах столиці. Це лише пілотна частина великого проєкту, але на неї вже витратили понад 40 млн грн.

Як купували?

Трохи пізніше обіцяного, у липні 2020-го, управління екології та природних ресурсів КМДА оголосило тендер на «Створення міської системи програмно-апаратних засобів збору та обробки даних про стан довкілля міста Києва» з очікуваною вартістю 40 млн грн. 

Згідно з даними про закупівлю на Prozorro, у тендері взяли участь три підприємства: ТОВ «Алтаюр», ТОВ «Агентство цифрових інновацій» і ТОВ «Енвімонітор». На етапі передкваліфікації замовник відхилив пропозицію «Алтаюр», бо вона не відповідала кваліфікаційним вимогам. Фірма подала скаргу до АМКУ, але там її не задовольнили. Торги виграла компанія «Енвімонітор» з кінцевою ціновою пропозицією 39,739 млн грн (це на 60 тис. грн менше, ніж у конкурента).

Згідно з даними YouControl, ТОВ «Енвімонітор» володіють Олександр Шейко (Київ) та Віктор Бєлов (Севастополь). Власники змінилися нещодавно, а на момент заснування ними були Вадим Ткач (Київ) і компанії «ENVItech» та «Eko-Term Servis» (Словаччина). Варто зазначити, що обладнання виробництва саме цих компаній є одним з елементів системи моніторингу повітря для КМДА.

За офіційною адресою «Енвімонітор» зареєстровано ще два десятки фірм. За даними держреєстрів, за компанією не числиться ніякого нерухомого майна, транспорту і ліцензій. У цього підрядника є ще одна цікава особливість: за свою історію він виконував роботи лише для одного замовника - управління екології КМДА. 

Фірма була створена в липні 2018 року, а вже в серпні управління екології оголосило тендер на послуги «Проведення робіт з інвентаризації джерел забруднення навколишнього природного середовища на території м. Києва» на 2,5 млн грн. «Енвімонітор» виграло ці торги з остаточною пропозицією, яка була лише на 500 грн менша за конкурентну. 

Другий тендер, в якому брала участь ця компанія — закупівля датчиків повітря на 40 млн грн. І, судячи з фінансового аналізу компанії “Енвімонітор” на YouСontrol, інших фінансових надходжень від виграшу в тендерах, ніж за цими двома роботами, у фірми за час її існування не було. У розділі “Портфоліо” на сайті компанії також вказані лише ці два проєкти для КМДА.

Ми поцікавилися в замовника інвентаризації джерел забруднення (управління екології), яким мав бути результат цієї роботи і де з ним можна ознайомитися представникам громади. Виявилося, що за підсумками дослідження склали звіт, який надали управлінню в якості робочої документації для подальших робіт, і у відкритому доступі його наразі немає. Власне, цей звіт і мали покласти в основу розробки карти критичних точок для розміщення постів автоматичної системи моніторингу повітря.

Що саме купують?

Закупівля на таку начебто значну суму (майже 40 мільйонів) включає в себе тільки перший етап робіт зі створення системи моніторингу повітря. За ці гроші підрядник обладнає два пости моніторингу і створить програмне забезпечення, за допомогою якого інформація з них оброблятиметься і передаватиметься на інтерактивну мапу.

У чому унікальність саме цієї системи моніторингу, ми спитали у замовника робіт.

«Муніципальна система моніторингу атмосферного повітря, перший етап роботи якої стартує вже в грудні 2020 року, буде відповідати всім нормам відповідних директив Європейського Союзу про якість повітря. Роботу з облаштування системи невипадково розпочали з лівого берега Києва: саме тут відсутні пости державного моніторингу (гідрометцентру), але розташовані промислові підприємства-забруднювачі. Тому існує проблема повної відсутності об’єктивних даних про стан атмосферного повітря», — розказав в.о. начальника Управління екології та природних ресурсів КМДА Олександр Савченко.

Загалом планується створити 27 таких постів моніторингу. Це буде найбільша мережа такого рівня в Києві і Україні. Наявна зараз в столиці мережа Гідрометцентру складається з 16 постів і є найбільшою в країні. Раніше повідомляли, що в наступному, 2021 році, Київ витратить ще 40 млн грн на облаштування своєї системи моніторингу. Але скільки за ці кошти куплять постів, чиновники поки не уточнюють. Так само як і не дають чітких дедлайнів реалізації всього проєкту моніторингу. 

Варто зазначити, що якщо мерія планує й надалі купувати всі пости за ціною 15-20 млн грн, як в першій закупівлі, то на придбання всієї запланованої мережі знадобиться приблизно 400-450 млн грн і важко уявити скільки років.

У чому новація?

Мабуть кожний киянин, який натерпівся за останні два роки від смогу в столиці і дочитав до цих рядків, вже спитав себе: а з чого зроблені ці датчики, чому так дорого?! Бо ж активні громадяни або люди, які через стан здоров'я почали особисто контролювати якість повітря за вікном, давно дізналися, що домашній пристрій для вимірювання якості повітря коштує від 1 до 5 тис. грн. І ці пристрої дають ту саму інформацію, яку ми бачимо на численних екоботах в мережі. То в чому різниця?

Різниця насправді є і вона суттєва. 

Зараз зазвичай ми користуємося двома видами спостережень за якістю повітря: це офіційний і громадський. До першого належать пости спостережень системи Гідрометцентру України, а також пересувні лабораторії ДСНС і комунальних аварійних служб. Другий — окремі датчики, встановлені в оселях людей або установ і об'єднані в мережу спільного обміну даними. 

Громадський моніторинг — це датчики мереж SaveDnipro, EcoCity, KyivSmartCity, ЛунМістоAir тощо. Усі вони активно заявили про себе в останні два роки і є частиною загального процесу розвитку open data в Україні. Вперше ми не лише самі робимо спостереження, а й ділимося даними в мережі, створюючи інтерактивні карти стану довкілля, доступні кожному. 

Але особливістю збору даних з таких домашніх датчиків є обмеженість параметрів аналізу: зазвичай ці прилади фіксують температуру, вологість, рівень СО2 і концентрацію PM2.5 і PM10. Останні два показники — це рівень забруднення повітря дрібнодисперсними часточками (пил). Саме цей параметр дослідження не був включеним в ще пострадянські “гости” офіційних вимірювань, проте є одним з важливих за рівнем шкоди здоров'ю і офіційно закріпленим в нормативах ЄС. І саме показники PM2.5 і PM10 часто так вражають киян в дні туману — через особливість вимірювання, оптика приборів сприймає мікрокраплини води в повітрі за часточки пилу, і показники зашкалюють. Тому іноді ми плутаємо туман з дійсно небезпечним смогом, лякаючись їх однаково сильно.

Пости Центральної геофізичної обсерваторії імені Срезневського (Гідрометцентру) не фіксують рівень PM, проте вони роблять аналіз повітря на рівень концентрації шкідливих хімічних речовин: діоксид сірки, оксид вуглецю, діоксид азоту, фтористий водень, хлористий водень, аміак, формальдегід. Це є наразі головна офіційна інформація про стан повітря в країні, на яку спираються органи влади під час ухвалення рішень. Перевагою цих даних є чітка методологія і наукова вивіреність. До недоліків відносять небезперервність досліджень у часі (спеціалісти беруть проби повітря декілька разів на добу і можуть пропустити пікові показники), а також порівняння відносно гранично допустимих концентрацій (тобто максимальних) за нормативним документом 1991 року.

Нова міська система моніторингу, яку намагається реалізувати Київ, може поєднати переваги двох описаних вище видів моніторингу. Від громадського вона має взяти відкритість даних, цілодобову безперервність спостережень і увагу до показників PM2.5 і PM10. А від загальнодержавного — широкий спектр аналізу і наукову методологію. Пілотні два пости аналізуватимуть дані за всіма показниками Гідрометцентру, а також дрібнодисперсний пил і озонове забруднення, яке зараз в Україні взагалі не контролюють на постійній основі попри стандарти ЄС. 

Але чому так дорого?

У тендерній документації закупівлі системи моніторингу подано повний перелік обладнання, яке буде задіяне в постах. Абсолютно всі позиції — виробництва світових брендів, лідерів в своїй сфері (Horiba (Японія), Gasera і Vaisala (Фінляндія), Chromatotec (Франція), FAI Instruments (Італія)).

«Все це обладнання відповідає міжнародним вимогам, це дійсно якісне референтне устаткування», — запевнили нас в лабораторії якості повітря Інституту громадського здоров'я імені Марзєєва Національної академії медичних наук України, яка була консультантом управління екології у складанні вимог до закупівлі.

Цю ж думку поділяє і незалежний експерт Олексій Трелевський, який є куратором громадського моніторингу якості повітря EcoCity. «Обладнання дороге і дійсно якісне, але важливо ще, який термін використання і технічного обслуговування входить у вартість поставки», — зазначив він.

Тобто нам обіцяють дорого, тому що якісно. А враховуючи вражаючі масштаби мостово-паркового будівництва в Києві, витратити навіть кілька сотень мільйонів на систему моніторингу повітря — не такий вже й дивний крок. 

Але є декілька важливих застережень до реалізації такого проєкту. По-перше, він матиме реальний зміст, якщо його реалізують повністю — створять щільну мережу постів моніторингу і будуть підтримувати її роботу. Тоді це справді буде власна і унікальна база даних стану повітря Києва, основа для прийняття оперативних рішень в режимі реального часу. Якщо все закінчиться на перших двох-трьох постах по 20 млн за штуку, то це буде лише чергова цифрова іграшка, а не інструмент. По-друге, поки в жодній з заяв представників КМДА не прозвучало, з якою метою цю систему створюють — є лише слова про відповідність нормативам ЄС. А стратегія створення цього інструменту має бути обов'язково. 

Дані моніторингу потрібні не просто самі по собі — вони необхідні для подальшого реагування на них. Наприклад, це може бути своєчасна реакція на збільшення викидів якогось підприємства (як було свого часу з заводом «Фанпліт», коли мешканці самотужки замовляли заміри). Або тимчасова зупинка потужностей комунальних підприємств-забруднювачів задля зменшення кризових навантажень на повітря (чого вже не раз вимагали кияни під час днів смогу або пилових буревіїв). Чи управління інтенсивністю транспортних потоків, якого також давно чекають кияни (і яке дійсно практикують в країнах ЄС як реакцію на конкретні кризи якості повітря).

На цьому тижні  управління екології і природних ресурсів КМДА має презентувати киянам перші дві станції автоматичного моніторингу повітря. Дані з цих постів вже доступні на Карті автоматичної системи моніторингу КМДА.

Мільйони на діоди: скільки міста України витратили на головні ялинки

Ми проаналізували новорічно-святкові закупівлі різних міст країни і розкажемо вам, хто і як підходить до витрат місцевого бюджету.

05.01.2022 10:00

Як бюджет участі Києва прибирають до рук депутатські команди

Попри те, що вони мають інші методи впливу на розподіл бюджетного фінансування.

15.09.2021 09:00

Чому в київських тролейбусах немає PayPass

Київ позбувся паперових талонів у громадському транспорті, але не дозволив пасажирам сплачувати банківською карткою, як це можна зробити в метро. Ми розбиралися, що стало цьому на заваді.

12.08.2021 10:00

Як улюбленець Київзеленбуду стає генпідрядником ще до тендеру

Або як компанія почала вигравати тендери комунального підприємства, коли її колишній співзасновник і очільник влаштувався на роботу в КП.

05.08.2021 10:00

© 2016 Моніторинговий портал DoZorro. Всі права захищено

Необхідно авторизуватись

Необхідно авторизуватись

Помилка з'єднання