Кінець літа 2016 року. Поки урядовці разом з реформаторами ламають голову над тим як запустити пілотний проект Центральної закупівельної організації, ефективно імплементувавши норми Закону «Про публічні закупівлі», в Черкасах вирішили піти своїм унікальним шляхом. 18 серпня – дата офіційного створення першої в Україні Центральної закупівельної організації. Саме в цей день більшістю голосів виконавчого комітету Черкаської міської ради «відповідно до вимог» Закону «Про публічні закупівлі» була утворена ЦЗО в місті Черкаси.

Така самодіяльність місцевих чиновників на той історичний момент часу була вимушеним кроком. В місті з 2005 року існував так званий Єдиний тендерний комітет, що проводив закупівлі для більшості замовників місцевого бюджету. І до того малолегітимне утворення з вступом в силу нового закупівельного законодавства втратило будь які ознаки законності. Аби хоч якось виправити цей прикрий факт в надрах Департаменту економіки та розвитку визріла ідея реінкарнації ЄТК в образі саме ЦЗО. Чи то не вчитуючись в умови створення та діяльності цього органу чи то просто ігноруючи їх працівниками департаменту було розроблене відповідне рішення Виконавчого комітету, що без зайвих проблем було проголосоване поважним колегіальним органом та підписане міським головою. 

Питань стосовно доцільності ЄТК(читай ЦЗО) тоді бути не могло. Саме цей орган, замкнувши на собі 90% тендерних процедур обласного центру, багато років поспіль забезпечував «стабільність» фінансового розподілу між різними групами впливу, фактично гарантуючи реалізацію будь-яких неформальних та кулуарних домовленостей пов’язаних з коштами місцевого бюджету. Тіньові «контролери» діяльності ЄТК всі ці роки були реальними господарями місцевої казни. 

Судячи з усього, обраний в листопаді 2015 року міський голова Анатолій Бондаренко до останнього не покладав сподівань на те, що рано чи пізно йому таки стане сил впливати на діяльність і «самодіяльність» місцевого тендерного «суперкомітету». Перша спроба «навести лад із закупівлями» у виконанні Анатолія Васильовича відбулася рівно рік тому. В травні 2016 він несподівано власним розпорядженням відсторонив від посади незмінного голову комітету Олександра Барабоху та призначив на його місце молоду та малодосвідчену Лесю Короткошей. Тоді пані Леся чи не наступного дня опинилася на лікарняному і вже зовсім скоро Барабоха повернувся до виконання раніше відібраних обов’язків.

Взяти «тендерний» тактикою бліцкригу меру не вдалось. Старі «куратори» зберігали вплив. Ці ж самі «куратори» не дозволяли весь цей час провести рішення про розпуск ЄТК і через сесійну залу місцевої ради. Обранці неодноразово кулуарно піднімали дане питання, рахували теоретичні голоси але навіть до банальної реєстрації відповідного проекту рішення справа так і не доходила. Було очевидно, що секретар місцевої ради Олександр Радуцький, представник фракції БПП, акціонери та члени якої в місті весь цей час і «тримали» квоту на ЄТК, успішного голосування такого рішення на «своїй території» не допустив би. Та вода камінь точить. Не взявши барикаду штурмом, міський голова підготувався до тривалої осади… Рівень і статус невдоволених діями та протокольними рішеннями комітету зростав і відповідно зростала впевненість Бондаренка у власних силах. 4 травня 2017 року на сайті Міської ради з’явився проект рішення Виконавчого комітету про створення в ряді ключових департаментів місцевої ради власних тендерних комітетів.

Проект залишався в такому статусі лише 6 днів, допоки на позачерговому засіданні не був одноголосно проголосований 10 із 13 членів виконавчого комітету. Серед відсутніх на тому засідані і секретар ради Олександр Радуцький. Попередньо, власні позицій Анатолій Бондаренко посилив знову розігравши комбінацію річної давнини – відправивши у відставку Олександра Барабоху, а на його місце призначивши Лесю Короткошей, у котрої цього разу зі здоровям склалося все значно краще. 

Натомість, у колишніх «бенефіціарів» ЄТК, за подібного розвитку подій, до останнього залишався ще один потужний важіль впливу – кворум на засіданнях комітету. Зрозумівши, що проголосоване 10 травня рішення фактично паралізує закупівлі в місті, вже через два дні на черговому «позачерговому» засіданні Виконавчого комітету повна життєдіяльність ЄТК була продовжена до моменту утворення тендерних комітетів у визначених рішенням департаментах.  Весь цей час ключовим є забезпечення саме кворуму на засіданнях членів комітету. Поки, меру та його команді це вдається.

Попри всі зусилля реформаторів, якісно новий рівень транспарентності та прозорості процедур закупівель і тому подібне, для місцевих чиновників і досі ключовим залишається прямий та безпосередній вплив на тендерні комітети і, відповідно, їх рішення. Як показує практика та досвід Черкас в боротьбі за це місцеві еліти можуть йти на доволі жорсткі кроки і навіть вступати у відкриті конфронтації один з одним. Все таки, ціна питання – місцевий бюджет. А той факт, що Черкаська ЦЗО продовжуватиме діяти для «малобюджетних» департаментів наводить на думку, що міські керманичі не покладають сподівань у майбутньому повернутись до практики всеохоплюючого комітету… але коли вляжется супротив «противників».