Сільськогосподарський кооператив вирішив придбати для своїх потреб холодильне обладнання. Здавалося б, що простіше? Знаходь продавця. Плати. І бери. Однак «Гадяч Сад», так зветься цей кооператив, повів себе дивно. Купував холодильник не цілим, а окремими агрегатами. Укладав і скасовував договори. Причина дивної поведінки покупця проста – він витрачав не тільки свої кошти, але й місцевого бюджету. Якщо бути точним, то дві третини вартості закупівлі становили грошики з Полтавського обласного та Гадяцького районного бюджетів. А в подібних ситуаціях, як відомо, без «схем» обходяться зрідка. Надто вже нездоланною стає спокуса перетворити спільне чуже на власне своє.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Гадяч Сад» (код ЄДРПОУ: 40699381) існує трохи більше року – з липня 2016 року. Займається вирощуванням ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників, допоміжною діяльністю у рослинництві (цей вид занять заявлено основним). Іще – комплексним обслуговуванням об’єктів, наданням ландшафтних послуг, а також організацією конгресів і торговельних виставок.

Наскільки успішно СОК «Гадяч Сад» займається облаштуванням ландшафтів та проведенням конгресів, наразі невідомо. Певно, із садівництвом та рослинництвом перспективи є значно кращими.

В усякому разі саме для таких потреб під кінець минулого року кооператив придбав трактор «Беларус 321» виробництва Мінського тракторного заводу. В акурат за допороговою ціною – 199 900 гривень. До того ж, у порушення Закону України «Про публічні закупівлі», замовлялася конкретна модель, а не якісь еквіваленти.

Трактор було куплено у ФОПа, однак майже всю суму виклали Гадяцька районна (50 %) та Полтавська обласна (40 %) ради.

СОКові «залізний кінь» обійшовся у мізерні 19 тисяч 990 гривень.

У вересні поточного року за випробуваною схемою «Гадяч Сад» вирішив обзавестися холодильним обладнанням. Достатньо дорогим. Вартістю, що вдвічі перевищує допорогові значення. Для людей підприємливих штучних перепон не існує. Хай це і прямі вимоги Закону. Закупівлю розділили на частини. Окремо придбали холодильний агрегат для камери охолодження продукції, окремо – власне камеру зберігання замороженої продукції. Третім договором – комплект холодильної автоматики. При цьому трошки «напетляли» з оформленням «бомаг».

Перша «проба пера» сталася 6 вересня. Тоді уклали три окремі договори на купівлю (№№ 0609-3, 0609-4, 0609-5). Однак 11 вересня їх за обопільною згодою розірвали. Причина – зміна банківських реквізитів. Проте це не «Гадяч Сад» перейшов на обслуговування до іншого банку, як можна подумати. Того самого дня з’явилися нові варіанти договорів. У них, крім СОКових реквізитів, вигулькнули рахунки районного та обласного бюджетів.

Кажуть, немає межі досконалості. 13 вересня гадяцькі перфекціоністи розірвали договори №№ 0609-3 та 0609-4. Через зміну терміну їхньої дії (передбачалося, що угоди зберігатимуть чинність від моменту підписання до 31 грудня 2017 року). Тільки договір № 0609-5 від 11 вересня задовольнив обидві сторони. Він передбачав, що місцеве ТОВ «Буд-Проект-Строй» (код ЄДРПОУ: 41025681) до 31 жовтня забезпечить СОКові поставку холодильного агрегату для камери охолодження продукції. Ціна питання – допорогові 199 670 гривень. Безкомпромісні гадячани знають толк у техніці. Сільськогосподарський кооператив потребував морозильний агрегат на базі компресору Bitzer 4 TES-12Y. Вибір – достойний! Група BITZER існує протягом 80 років. Завдяки своїм інноваційним розробкам вона заслужено зайняла місце лідера ринку компресорних технологій.

Інша справа, що українські закони не відповідають високим запитам «Гадяч Саду», у тому сенсі, що не схвалюють безальтернативності та прямо забороняють «посилання на конкретну торговельну марку чи фірму, патент, конструкцію або тип предмета закупівлі, джерело його походження або виробника», як і в випадку із трактором. Та якби ж тільки цим обмежилися порушення заповзятливих кооператорів.

14 вересня СОК таки спромігся укласти договір на закупівлю блоку камери зберігання замороженої продукції (без нього робота компресору, навіть фірми BITZER, втрачає будь-який сенс). Це ще 195 000 гривень. Знову допорогових. 19 вересня, нарешті, докупили й комплект автоматики. За 126 650 гривень. При цьому нумерація договорів виявилася прямо протилежною датам їхнього підписання. Найпізніший папір отримав найменший номер. Як не прагнули довершеності, а не догледіли. Прискіпливий читач вже, певно, встиг порахувати загальну суму закупівель – 521 320 гривень.

Скажете, які тут можуть бути допорогові процедури? Всі ж бо знають, що за Законом «Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів».

Але так уважати може тільки людина, позбавлена фантазії. Гадяцькі креативники ретельно проштудіювали «Єдиний закупівельний словник», кажу ж – перфекціоністи! І позначили:

• холодильний агрегат – кодом ДК 021:2015: 42513290-4 – Промислове холодильне обладнання;
• камеру зберігання замороженої продукції – кодом ДК 021:2015: 42532000-4 – Частини морозильного обладнання;
• комплект холодильної автоматики – кодом ДК 021:2015: 31711000-3 – Електронне приладдя.

Мені одному здається, що в усіх випадках закуповувалися частини морозильного обладнання?

Тепер порахуємо бюджетні грошики.

Кошторису Полтавської області промисловий холодильник для СОКу вартував 208 528 гривень. Гадяцькому районному бюджету – 130 329 гривень 50 копійок (стільки ж сплатило й ГО «Асоціація розвитку інтенсивного садівництва Полтавщини», про неї – далі). Кооператив і цього разу обійшовся десятиною. Його частка склала 52 132 гривень. Закономірно виникає запитання – хто ж цей улюбленець долі, трактори й холодильники якому купують область і район?

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Гадяч Сад» перебуває у недержавній формі власності. Засновували його «на трьох»: Мотренко Юрій Миколайович, Фермерське господарство «Сади Полтавщини», приписане до села Балясне Диканського району, а також Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Сади Гадяччини» (про них теж – згодом).

Статутний капітал СОКу дорівнює 1 500 гривень (по півтисячі з носу).

Керівником та кінцевим бенефіціарним власником кооперативу записаний громадянин Мотренко.

На відео, з якого зроблено скріншот, Мотренко значиться директором Гадяцького відділення інтернет-провайдера «Аватор».

Сюжет, датований 9 травня поточного року, присвячений благодійності пана Юрія. Компанія «Аватор» профінансувала закупівлю 25 іменних футбольних форм для команди «Police», що складається з синів місцевих правоохоронців та вихованців Гадяцького дитячого будинку, над яким шефствує районний відділ поліції. Ідею створення команди підтримали й керівники району.

Юрій Мотренко, вочевидь, людина енергійна та багатогранна.

Крім СОКу та «Аватора» він встигає керувати уже згаданими «Садами Гадяччини» (основний вид діяльності – вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників), ТОВ «Фортуна Т» (роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів), ТОВ «Дата АМ» (комп’ютерне програмування), ТОВ «Спрінт СВ» (неспеціалізована оптова торгівля), ТОВ «Інтер А» (на додачу до оптової та роздрібної торгівлі займається ремонтом автотранспортних засобів і мотоциклів).

У минулому Мотренко очолював ще й ТОВ «Мобі А» (роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах) та вже закрите ТОВ «МІК Трейд» (інші види оптової торгівлі).

Як ФОП Мотренко Ю.М. відстежує (де тільки час знаходить?) та виграє навіть невеличкі тендери. Скажімо, 5 травня Гадяцька центральна районна лікарня придбала в нього 10 картриджів до принтерів. Сплатила за них 11 815 гривень (якби хотіли – знайшли б дешевше).

Не цурається усюдисущий гадяцький Цезар і політичної діяльності. Восени 2015 року він, як свідомий громадянин, дарма, що безпартійний, узяв участь у місцевих виборах. Мотренко Юрій Миколайович, нар. 15.10.1981 р., освіта вища, безпартійний, балотувався до Полтавської обласної ради. За списком партії «Наш край».

Утім, перебірливі гадячани депутатського мандату йому не довірили.

Частина з перелічених вище підприємств належать особисто панові Мотренку. Це «Фортуна Т», «Дата АМ», «Спрінт СВ», «Мобі А».

В інших він виступає співзасновником чи співвласником. Так йому належить третина «Садів Гадяччини». ТОВ «Інтер А» заснувало належне Мотренку ТОВ «Дата АМ».

Проте кінцевим бенефіціарним власником «Інтер А» є інший мешканець Гадяча – Кондратенко Віктор Анатолійович.

Пан Кондратенко теж – людина поважна. Йому одноосібно належить відоме в Гадячі ТОВ «КВА» (жабські асоціації недоречні, назва утворена з ініціалів). Під його керівництвом «КВА» займається різноманітними видами будівельних робіт і торгівлі. Застовпили за собою навіть будівництво доріг і автострад.

10-місячне ТОВ «Буд-Проект-Строй» також дітище (на 50 %) і власність (на 100 %) Кондратенка. У цьому проекті пан Віктор вирішив зосередитися виключно на будівництві, архітектурі, інжинірингу, геології та геодезії. Але видно не втримався від звички торгувати і продав СОКові холодильне обладнання (звідки воно взялось у Кондратенка, не відомо, тим більше, що «Буд-Проект-Строй» не є і, певно, ніколи не стане дилером фірми BITZER).

Політичні амбіції цього добродія скромніші. На виборах-2015 він йшов до Гадяцької міської ради. Як фізична особа-підприємець, нар. 25.12.1983 р., освіта загальна середня, член партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність».

Щойно виникнувши, «Буд-Проект-Строй» почав укладати договори з бюджетними установами Гадяцького району.

Серед його замовників – Комунальний заклад «Гадяцький центр первинної медико-санітарної допомоги», Відділ освіти Гадяцької районної державної адміністрації, Великобудищанська сільська рада.

Обсяги освоєних коштів незначні. Поки що. Та все попереду, враховуючи напрацювання ТОВ «КВА».

За останній рік «КВА» (код ЄДРПОУ: 39720797) уклало з бюджетними установами та сільськими радами Гадяцького району понад 25 договорів на суму близько 5,5 мільйонів гривень.

Успіх «КВА» не є дивним. Документи підприємств, пов’язаних зі структурами Кондратенка та Мотренка, зберегли й інші цікаві імена.

Отже, на сцену виходить Матюшенко Олексій Володимирович, 1982 року народження.

У минулому він підприємець. Його ФОП було зареєстровано у 2002 році. Спектр діяльності широкий: різноманітна торгівля, з акцентом на продажі телекомунікаційного устаткування у спеціалізованих магазинах, ремонт комп’ютерів, периферійного устаткування, засобів зв’язку, теле- та радіоапаратури, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. А також: надання інших допоміжних комерційних послуг, знесення (!) та загадкова, але вочевидь шляхетна діяльність із забезпечення фізичного комфорту.

Навесні 2014 року ФОП Матюшенко О.В. було закрито.

Почило в Бозі й Товариство з обмеженою відповідальністю «Монолітінвестбуд Полтава» (код ЄДРПОУ: 35171391), засноване у 2007 році для будівництва (основна діяльність) і торгівлі. Пан Матюшенко був його одноосібним засновником, а з 2009 року і керівником.

На початку 2014 року це ТОВ також припинило своє існування. Внаслідок банкрутства, ініційованого самостійно.

Вірніше, порушити справу про банкрутство разом із «Монолітінвестбуд Полтава» просило ще наприкінці 2011 року і ТОВ «МІК Трейд» (знайоме нам за діяльністю пана Мотренка).

Історія «МІК Трейд» була коротшою. Дата реєстрації – 2010 рік. Від самого початку керівник – Юрій Мотренко. Засновники (у рівних частках) – подружжя Матюшенків: Олексій Володимирович та Тетяна Борисівна. Однак сумну місію ліквідації цього ТОВ пан Олексій узяв на себе.

«МІК Трейд» теж припинив своє існування навесні 2014 року. Цьому передували драматичні події з кримінальним відтінком.

Від початку розмір статутного капіталу «МІК Трейд» становив 100 000 грн.

20 листопада 2012 року статутний капітал «МІК Трейд» «усох» до 1 000 грн.

А 19 грудня того ж року з’явилося повідомлення, що засновники прийняли рішення про припинення юридичної особи.

Поки тривала ця затяжна процедура, інтерес до «МІК Трейд», а також до ТОВ «Атлант-7» (код ЄДРПОУ: 37937729), яким тоді керував Віктор Кондратенко, проявили правоохоронці.

8 червня 2013 року було відкрите кримінальне провадження № 12013180010000208. Восени керівництво Слідчого управління УМВС України в Полтавській області звернулося до суду про тимчасовий доступ до документів, які становлять банківську таємницю, та їх вилучення.

Клопотання було задоволене. Адже мова йшла про цілий «букет» статей Кримінального кодексу:

• ч. 1 ст. 209 (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом);
• ч. 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво, при чому такі дії були вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам);
• ч. 2 та ч. 4 ст. 358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів).

Слідчі з’ясували, що з 2011 року група з чотирьох встановлених та кількох невстановлених осіб, «маючи умисел на заняття фіктивним підприємництвом, з корисливих мотивів, передбачаючи мету прикриття незаконної діяльності, без мети ведення статутної діяльності створили суб’єкти підприємницької діяльності»: «Мік Трейд», «Атлант-7», «Дата AM», «Інтер А» й кілька інших.

Фіктивні підприємці підробляли документи про оптово-роздрібну торгівлю картками для поповнення рахунків мобільного зв’язку. Тіньові гроші «проганяли» через кілька своїх «фірм». У результаті кошти, отримані від незаконної діяльності, вводили в легальний обіг й використовували для здійснення реальної господарської діяльності.

Згодом відбулися обшуки, однак вилучені документи, кошти, стартові пакети і картки поповнення рахунків багатьох операторів мобільного зв’язку, телефони, «пристрій для стрільби без ідентифікуючих ознак» та інші речі Апеляційний суд Полтавської області чомусь не дозволив заарештувати.

Далі з’ясувалося, що гадяцькі «фіктарі» входили до складу масштабного угруповання, котре діяло «на території Хмельницької, Тернопільської, Київської, Житомирської, Харківської, Дніпропетровської, Сумської, Полтавської областей та м. Києва».

19 березня 2015 року розслідуванням об’єднаного кримінального провадження № 12015000000000151 зайнялося Головне слідче управління МВС. Дозволи на слідчі дії тепер давали судді Печерського районного суду м. Києва.

Утім, якось гадячани відкараскалися від обвинувачень. Скасувала арешт на майно ТОВ «Атлант-7» скандально відома суддя Оксана Царевич.

Зараз «Атлант» навіть зміцнив своє становище. Він теж активно освоює бюджетні кошти. Поклавши на свої могутні плечі вікна й двері, які постачає до закладів освіти, культури та охорони здоров’я Гадяцького району.

Та повернемося до пана Матюшенка. Збіг фатальних для його бізнес-проектів дат наводить на думку, що в житті цього добродія трапились якісь негаразди. Нічого подібного.

У квітні 2014 року Олексій Володимирович очолив Гадяцьку районну державну адміністрацію. А підприємства закрив як законослухняний державний службовець.

На користь пішла йому і подальша зміна сімейного стану.

Тетяна Борисівна Матюшенко, як пам’ятаємо, свого часу допомагала чоловікові «МІК Трейд» засновувати. У 2013 році короткий час управляла належним Мотренку «Мобі А».

Та в декларації за 2015 рік районний керманич не зміг навіть зазначити місце її роботи. Екс-дружина не надала інформації.

З новою половинкою пану Олексію пощастило більше. Вона прийшла не з порожніми руками. Як свідчить декларація за 2016 рік, Катерина Миколаївна Матюшенко (до того Кулик) до родинного гнізда принесла 20 000 доларів та 900 000 гривень.

І місця своєї роботи не стала від чоловіка приховувати: Гадяцька центральна районна лікарня, Відділ освіти Гадяцької районної державної адміністрації.

Злі антикорупційні активісти поспішили заявити про можливе незаконне збагачення родини Матюшенків, та Олексій Володимирович відразу їх осмикнув, написавши гнівний блог: була одна дружина, тепер інша, грошовита – які можуть бути претензії? Одружуватися на заможній жінці законом не заборонено!

Пояснювати, звідки у скромної працівниці бюджетної сфери взявся понад 1 мільйон готівкою, він не став.

Ніщо не забороняє Матюшенку також зберігати міцні зв’язки з давніми друзями. Тісніші, ніж із колишньою жінкою.

Про них теж свідчить декларація-2016. Відповідно до неї, минулого року Юрій Мотренко придбав у керівника району якесь рухоме майно на 49 000 гривень.

Однак відданість чиновника дружнім та родинним узам викликає невдоволення у занадто допитливих співгромадян.

Скажімо, депутат міської ради, інженер з ремонту господарської групи відділу освіти у 2014–2015 роках Людмила Голуб у співавторстві з Олегом Кавуном зауважують, що засновник ТОВ «КВА», Віктор Кондратенко, є двоюрідним братом Олексія Матюшенка.

Вони ж стверджують, що керівниками структурних підрозділів РДА призначені віддані главі люди, а в підряди для бюджетних установ закладена «десятина Олексія Матюшенка». І прямо називають засновану у березні 2015 року «КВА» «базою для відмивання грошей». Задіяні в «схемах» і ще кілька пов’язаних між собою «фірм» та ФОПів.

З головами сільських рад очільник району проводить наполегливу роботу: роз’яснює їм доцільність будівельних робіт і капітальних ремонтів на об’єктах комунальної сфери, особливо – необхідність (у контексті програми заходів з енергозбереження) заміни вікон на металопластикові склопакети в закладах освіти і охорони здоров’я.

При цьому, цитую публікацію, «директори шкіл вирахували, що переплата на одному вікні складає близько 1.500 грн».

Окрема турбота 35-річного глави райдержадміністрації – садівництво.

На початку своєї довгої розповіді я обіцяв повідати дещо про ГО та підприємства, які допомагали СОК «Гадяч Сад» оплатити меншу частину вартості холодильного обладнання.

Фермерське господарство «Сади Полтавщини», що діє на території  Диканського району, заснував ще в 2009 році Роман Віталійович Цінченко, 1981 року народження. Він начебто мешкає в Полтаві, в одній із квартир радянської панельної багатоповерхівки по вул. Героїв Сталінграду.

Він же є кінцевим бенефіціарним власником цього с/г підприємства. Як і ТОВ «Сади Гадяччини», заснованого у березні 2016 року.

Однак не пан Роман як успішний фермер найбільше сплатив за холодильник для СОКу, а маловідома громадська організація під назвою «Асоціація розвитку інтенсивного садівництва Полтавщини» – близько 130 тисяч гривень.

Прописана вона там само, де й Роман Віталійович, але зареєстрована на Віталія Петровича Цінченка, 1958 року народження. Логічно припустити, що то його батько.

Ці та інші члени родини Цінченків, дарма що живуть у Полтаві, турбуються не тільки розвитком садівництва на півночі Полтавської області.

Попри значну залісненість теренів Гадячини та наявність місцевих деревопереробних потужностей, всупереч логістиці (віддаленість Гадяча від обласного центру становить 116 км!) три полтавські ФОПи з прізвищем Цінченко у назві виграють тендери на поставки необробленої деревини, зокрема як палива, до об’єктів комунальної сфери Гадячини.

Самовідданість Цінченків вражає! Особливо якщо врахувати, що Цінченко Катерина Олександрівна народилась як фізична особа у 1929 році, а як підприємець у 2011-му.

Голова Гадяцької районної державної адміністрації – новатор у багатьох сферах. У своєму блозі нещодавно він розповів про перспективи виробництва екологічних продуктів. З метою знайомства з технологією вирощення екологічно чистої малини Олексій Матюшенко з’їздив у Диканській район. На підтвердження сфотографувався з Романом Цінченком.

Певно, лише вроджена скромність спонукала пана Олексія замовчати той факт, що майбутній фермер Цінченко та майбутній державний службовець Матюшенко разом навчались у Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка.

Згодом початкуючий підприємець Матюшенко звів студентського приятеля зі своїми гадяцькими друзями / партнерами / родичами.

Відстежити контакти між Цінченком та його гадяцькими партнерами було досить складно – майже ніде напряму вони не перетинались. За винятком ТОВ «Диканські ягоди», що було зареєстроване влітку 2016 року. Співзасновником останнього, крім Романа Цінченка, виступив Кондратенко Віктор Анатолійович. Він же: КВА.

Добре хлопці маскувалися, та жабські рефлекси підвели.

* * *

Про порушення, допущені СОК «Гадяч Сад» при купівлі за бюджетні кошти холодильного обладнання, ГО СЄАН поінформувало компетентні органи.

Чекаємо належної реакції.