В очікуванні відбудови: 5 питань, на які досі немає відповідей

21.10.2022 10:53

Мало хто сподівається на завершення війни до кінця цього року, однак Україна вже потребує міжнародної допомоги з ліквідації її наслідків. Деокуповані території і міста, які постраждали від бомбардувань, входять у перший воєнний опалювальний сезон. Не всюди його зустрінуть зі світлом, водою і теплом. Тисячі будинків знищені або пошкоджені, і їхні власники поки не мають чіткої відповіді, як і коли вони зможуть отримати допомогу. Коштів у державному бюджеті катастрофічно не вистачає, і зрозуміло, що вони насамперед мають іти на армію та відновлення критичної інфраструктури. 

Світ публічно заговорив про «план Маршалла» для України ще на самому початку війни. Але його усе ще не сформулювали. Поки предмет політичних дискусій тримається поля того, хто буде вирішувати, які проєкти фінансувати, і як багато грошей нам потрібно. 

Зараз у Верховній раді обговорюють законопроєкт 7198 про порядок компенсації за пошкоджене та знищене майно. Нещодавно Офіс президента також презентував концепт Фонду відновлення України та анонсував подання до парламенту законопроєкту про його діяльність. Але поки що ініціативи від влади мають низку невирішених питаньІ це не виглядає як «український план Маршалла» — бо немає ні загальної концепції, ні власне плану.

Питання перше: де компенсації, а де відбудова?

Першочергове завдання держави — оцінити і зареєструвати всі пошкоджені і зруйновані об’єкти. Але що робити далі — до кінця не зрозуміло. 

Частину об’єктів будуть відбудовувати — замість зруйнованого буде зведено нове, можливо більш сучасне. Ще частина —  має потрапити в процедуру компенсації, тобто власник має отримати відшкодування за руйнування. 

Депутати пропонували вже кілька законопроєктів, щоб визначити порядок компенсації за зруйноване майно. Наразі основний — 7198. Він передбачає порядок виплати відшкодування лише для фізичних осіб. Для багатоквартирних будинків планується відбудова житла на місці зруйнованого.

Однак багато питань поки залишаються поза законом. Зокрема,  щодо майна юридичних осіб, знищеного рухомого майна фізичних осіб (наприклад, авто), немайнової шкоди (втрата здоров’я). 

Окрім цього, невідомо, як бути з об’єктами, які вже відновлені або частково відновлені власними силами.

З іншого боку, згідно з концептом Фонду відбудови України, який зараз попередньо обговорюють, перелік всіх об’єктів відбудови, які будуть фінансувати за міжнародні кошти, визначатиме Кабмін за поданням центральних органів виконавчої влади або облдержадміністрацій. 

Ймовірно, у цей перелік відбудови потраплять далеко не всі зруйновані об’єкти. Відповідно існуватиме велика сіра зона об’єктів, які потенційно не потраплять ні в процедуру компенсацій, ні в процедуру відбудови. 

Суб’єкт

Об’єкт

Спосіб відшкодування згідно з проєктами нормативних актів

Фізична особа

Нерухомість

Компенсація 

Рухоме майно

Не визначено

Немайнові втрати 

Не визначено

Юридична особа (державні, комунальні і приватні)

Нерухомість

Не визначено

Рухоме майно

Не визначено

Немайнові втрати

Не визначено

Громади

Комунальне майно

Не визначено

Багатоквартирні будинки

Відбудова 

Питання друге: регіональна чи централізована модель відбудови?

Уже зараз паралельно розвиваються два мейнстріми: 

  1. регіональне партнерство, коли різні регіони співпрацюють з різними країнами і фондами (регіональне менторство);
  2. централізована інституція (фонд або агенція), яка координуватиме всю відбудову. 

Ще на конференції в Лугано окремі країни виявили бажання взяти шефство над відбудовою певних областей або міст. У деяких регіонах цей процес уже частково запустили. Наприклад, Данія починає допомагати у відбудові Миколаївської області. 

З іншого боку, в концепті Фонду відновлення України йдеться про централізований процес, підпорядкований Кабінету міністрів. 

У кожного з цих варіантів є свої недоліки. 

Модель децентралізованого процесу застосовували під час реалізації проєктів повоєнної реконструкції Боснії і Герцеговини в 1996-2004 роках. Це загалом призвело до негативного досвіду та низької ефективності реконструкції через низку проблем:

  • брак стратегічного бачення довгострокових шляхів розвитку економіки; 
  • дублювання зусиль різних донорів та їхні слабкі комунікації; 
  • низький управлінський потенціал національних органів.

Також коли різні країни фінансують проєкти в різних областях/містах, то питання обсягів відбудови залежить лише від бажання/можливостей країни-донора. На практиці це може означати, що одне місто/регіон отримає багато коштів і потужне відновлення. Інші — значно менше. Надалі це сприятиме внутрішній міграції населення в більш розвинуті міста/регіони. 

Модель єдиного Фонду відбудови України з незалежною наглядовою радою теж має багато питань. По-перше, це політичні ризики впливу на вибір проєктів відбудови. По-друге, незалежні наглядові ради не дають впевненості в ефективності роботи інституції. 

З такими проблемами зіткнулися США під час реалізації проєктів реконструкції в Афганістані і Іраку. Багато проєктів там не були завершені, а інвестовані кошти не дали очікуваного результату для розвитку економіки та покращення рівня життя населення. Попри незалежні наглядові ради і міжнародний контроль.

Певні проєкти не відповідали пріоритетам і загально-національним інтересам, а були обумовлені корупційною мотивацією органів влади. Яскравий приклад — будівництво готелю в Кабулі, вартістю $85 млн, яке так і не завершилося. У результаті американські платники податків втратили кошти, а жителі Афганістану не отримали жодної користі від багатомільйонних інвестицій. 

Нестабільність політичної системи і низький розвиток державних інституцій, таких як суди, антимонопольні органи, інституції розслідування економічних злочинів, призводять до високих ризиків корупційних зловживань і великої кількості незавершених проєктів. З точки зору ефективності відбудови — це найгірший сценарій. 

Щоб мінімізувати ризики, централізована координація процесу відбудови має бути максимально незалежна від політичної системиКоли більшість рішень приймають на основі об’єктивних процесів, а не політичних вподобань. 

У центрі цього процесу може бути політично незалежна інституція (агенція/фонд), що відповідає саме за якість процесу: підтримку розробки якісних проєктів, їх оцінку, забезпечення прозорого способу визначення виконавців робіт і вартості робіт, контроль за ефективністю використання коштів, агрегацію інформації та інформування суспільства.

Фактично така інституція повинна зв’язувати між собою всі сторони процесу відбудови: 

  1. донорів та інвесторів;
  2. державу;
  3. виконавців проєктів (балансоутримувачів об’єктів);
  4. суспільство і громади (кінцевих бенефіціарів).

Також вона повинна мати високу довіру в міжнародного суспільства і населення України. 

Питання третє: державна чи міжнародна інституція відбудови?

Також є дві протилежні точки зору з приводу того, якою ця інституція повинна бути: українською чи міжнародною (іноземною). І тут теж немає очевидно правильного вибору. Адже в обох випадках є свої недоліки.

Державна інституціянавіть якщо її відгородити від держави всілякими незалежними органами типу наглядових рад, все одно опиниться в полі дії нормативно-правової бази Кабміну і Верховної ради

Ми не раз бачили спроби змінити законодавство у сфері НАБУ і САП, щоб мінімізувати політичну незалежність цих органів. Також ми бачили, як відбуваються конкурси до цих органів. Вірити в те, що у випадку агенції/фонду відбудови український політикум буде поводити себе якось інакше, складно. 

З іншого боку, суто міжнародний орган дуже далекий від реальних потреб України. Він буде зацікавлений у реалізації проєктів, які легше контролювати, і де скоріше за все виконавцями будуть західні компанії. А вони навряд прийдуть будувати невеликі об’єкти у віддалених громадах.

В Афганістані Офіс Генерального інспектора і Трастовий фонд реконструкції не забезпечили ефективне використання коштів і якісну реалізацію проєктів. Адже ефективність проєктів залежить від виконання і потребує не тільки процедурного, а й оперативного контролю процесів.  

Над міжнародною інституцією не висітиме важіль українського суспільства, який вимагатиме будувати не тільки масштабні інвестиційні проєкти, а й більш приземлені сквери, садки, автобусні зупинки і т.п.

Тож скоріше за все така інституція має бути українською, але максимально віддаленою від тіла державної влади. 

Поки що концепт Фонду відновлення України передбачає, що саме Кабмін визначатиме, що і як він робитиме. На відкуп міжнародному суспільству планують віддати тільки більшість голосів у наглядовій раді, у якої дуже обмежені повноваження. 

Питання четверте: хто і як обиратиме проєкти для відбудови?

Якщо аналізувати поточну ситуацію, то виглядає так, що на місцевому рівні проєкти відбудови будуть обирати міжнародні донори і місцеві ради. Принаймні жоден законопроєкт і пропозиція влади це поки що не заперечує, але і не роз’яснює.

Великі ж проєкти на рівні областей і держави визначатиме Кабінет міністрів. Як він буде це робити, і керуючись якими принципами — поки невідомо. Зазначається лише, що таке затвердження буде за поданням відповідних ОДА і міністерств. 

Водночас питання вибору проєктів відбудови є чи не найбільш корупційним. Розподіл коштів — це, як мінімум, питання політичної корупції, коли гроші насамперед ідуть на проєкти, які можна використати як базу майбутніх політичних кампаній. По-друге, певні компанії на ринку можуть лобіювати фінансування проєктів у певній сфері.

Як наслідок, ми побачимо дисбаланс фінансування потреб і обмежену конкуренцію на деяких ринках, які поглинатимуть більшість коштів. Там, де обмежена конкуренція і великі гроші — завищені ціни, корупція і відкати. 

Щоб уникнути цих ризиків, процес розподілу фінансування між проєктами має бути максимально об’єктивним і враховувати не тільки побажання чиновників, а й суспільства. Також треба проводити оцінку проєктів на наявність ризиків і відповідність потребам відбудови.

Умовно фінансування має розподілятися між «кошиками» потреб за справедливим принципом. І в кожен з «кошиків» мають потрапляти лише ефективні проєкти з низькими ризиками.

Забезпечення окремого розподілу фінансування в межах регіональних, секторальних і національних проєктів має дозволити реалізувати справедливий принцип, в якому немає ризиків диспропорційного забезпечення потреб окремої сфери/регіону. 

Питання п’яте: хто і як контролюватиме кошти?

Поки що питання контролю ефективності використання коштів майже не порушують. А дарма — адже це головне питання. Ми маємо багатий досвід десятків програм, проєктів і ініціатив, які поглинули мільярди коштів і завершувалися довгобудами або корупційними історіями і розслідуваннями. 

Очевидно, що країні потрібен новий механізм. Таку функцію може виконувати та ж централізована інституція, якщо буде незалежною і матиме достатню компетенцію не лише адмініструвати процес, але й аналізувати його. Наприклад, проводити експертизу реалізації проєкту, оцінювати доброчесність закупівель, визначати ризики не на етапі, коли вже гроші заплачені і перераховані на панамські офшори — а ще на етапі підготовки проєкту. 

Якщо Україні не вдасться забезпечити ефективне використання коштів, то питання відбудови буде провалено. 

Україна має Державну аудиторську службу, Рахункову палату як інституції контролю в сфері публічних коштів. Але це здебільшого не про ефективність, а про те, чи кошти було витрачено правильно з точки зору закону. До того ж, державний контроль і нагляд — це констатація події, яка вже відбулася. Ефективність використання коштів залежить здебільшого від того, наскільки прозорим і доброчесним є процес до моменту оплати. 

Для відбудови важлива експертна функція, яка зможе оцінити якість проєкту, його перспективи, альтернативи і ризики, чи не дублюється проєкт з іншими програмами, і чи відповідає він цілям відбудови, чи дослідив розробник проєкту альтернативи і чи правильно він обрав підхід. 

В умовах досить обмеженого поля інституцій у сфері оцінки проєктів та інвестицій, скоріше за все, без інституції, яка буде супроводжувати процес відбудови, досягти позитивного результату буде складно. 

Матеріал підготовлено за підтримки USAID / UK aid проєкту “Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах / TAPAS”.

Відбудова (бе)з Prozorro: як проводити закупівлі, щоб до них не було питань

Чому закупівлі намагаються вивести з системи і чи варто це робити.

03.08.2022 18:30

13 друзів хабармена: ризики в закупівлях і як їх побороти

Що можуть зробити замовники та їхні керівні органи, щоб закупівлі були більш ефективними і захищеними від корупції.

16.09.2021 13:00

Нецінові критерії: як застосувати і не ступити на темну сторону сили

Інструкції й формули розрахунку для критеріїв “умови оплати”, “гарантійний термін товару” і “строк використання товару”. 

07.04.2021 10:30

Міфи і реальність. Як варто сприймати мільярдний контракт Укрзалізниці та General Electric

З моменту підписання мільярдного контракту між Укрзалізницею  і General Electric інформаційне поле наповнилося небувалою кількістю інформації про перспективи локомотивобудування в Україні і оновлення залізниці.

26.02.2018 17:23

© 2016 Моніторинговий портал DoZorro. Всі права захищено

Необхідно авторизуватись

Необхідно авторизуватись

Помилка з'єднання