Державна аудиторська служба — один із основних контролюючих органів у сфері публічних закупівель. Однак, її контроль важко назвати ефективним. 

Нова редакція Закону “Про публічні закупівлі”, що набула чинності у квітні 2020, мала змінити ситуацію. Вона розширила перелік порушень, за які аудитори можуть притягнути замовників до відповідальності. А також підвищила і диференціювала суми штрафів. Окрім цього, аудитори отримали право самостійно накладати штрафи за незначні порушення у розмірі 1700 грн і за повторні — 3400 грн. Раніше вони могли робити це лише через суд.

Чи вплинуло це на кількість штрафів

Згідно з даними самої Держаудитслужби, у 2019 році вона здійснила 8,8 тис. моніторингів закупівель і склала 539 протоколів за їх результатами. При цьому, замовники фактично сплатили лише 43 штрафи.

Водночас за період з 20 квітня 2020 по 27 травня 2021 аудитори провели 8887 моніторингів закупівель, у понад 7 тисячах випадків підтвердили порушення та наклали 597 штрафів. Чи всі їх сплатили, поки невідомо.

Детальніше про статистику моніторингів та їхніх результатів читайте у нашому попередньому матеріалі. 

За що аудитори притягають до відповідальності

Згідно з нашим дослідженням, аудитори активно користуються своїм новим правом самостійно накладати штрафи за незначні порушення. 

Самостійно вони наклали 545 штрафів у розмірі 1700 грн, 6 — в розмірі 3400 грн (за повторні порушення вчинені протягом року). Які ж найпопулярніші причини?

Неоприлюднення або порушення строків оприлюднення інформації про закупівлі — 436 штрафів.

Серед цієї групи найбільш поширені конкретні причини:

• неоприлюднення звіту про виконання договору (136);
• неоприлюднення додатків до договору (92);
• несвоєчасне оприлюднення звіту про виконання договору (33);
• не оприлюднено окремого документу, який би містив перелік змін, що вносилися до тендерної документації (31);
• несвоєчасне оприлюднення повідомлення про внесення змін до договору (22);
• неоприлюднення повідомлення про внесення змін до договору (20);
• несвоєчасне оприлюднення договору (17);
• неоприлюднення звіту про укладений договір (13).

Тендерна документація складена не у відповідності із вимогами закону — 110 штрафів.

Класифікувати їх складно, однак найчастіше замовники:

• складають тендерну документацію згідно зі старою редакцією Закону “Про публічні закупівлі”;

Наприклад, вимагають від переможця документи, що підтверджують відсутність підстав, визначених ч. 1 ст. 17 Закону, у строк, що не перевищує п’яти днів з дати оприлюднення повідомлення про намір укласти договір. Згідно з чинною редакцією, він не має перевищувати десяти днів. 

Також часто замовники не надають інформацію щодо кінцевого строку подання тендерних пропозицій або зазначають, що тендерні пропозиції вважаються дійсними протягом 90 днів з дня їх розкриття. Проте п. 11 ч. 2 ст. 22 чинної редакції Закону визначено, що строк дії тендерної пропозиції розпочинається із кінцевого строку подання тендерних пропозицій та становить не менше 90 днів. 

• припускаються порушень щодо статті 17;

Наприклад, замовники в тендерній документації не встановлюють вимоги, що переможець має надати інформацію про відсутність підстав, визначених певними пунктами ч. 1 та ч. 2 ст. 17 Закону, а також не встановлюють способу її документального підтвердження. 

Проте, буває й навпаки: замовники вимагають надати інформацію, що міститься у відкритих державних реєстрах.

• складають ТД, що не відповідає вимогам Переліку формальних помилок, затвердженого Наказом Міністерства економіки України від 15.04.2020 № 710.

Неоприлюднення або порушення порядку оприлюднення інформації про закупівлі для боротьби з COVID-19 — 83 штрафи 

Найпопулярніші причини:

• неоприлюднення звіту про виконання договору (39);
• неоприлюднення договору (25).

Ненадання інформації, документів у випадках, передбачених законом — 22 штрафи:

• замовник не надав пояснення на запит аудиторів під час проведення моніторингу процедури закупівлі  (20);
• замовник надав свої пояснення з перевищенням терміну у три робочі дні (1);
• неоприлюднення інформації про усунення порушення за результатами моніторингу (1).

Несвоєчасне надання або ненадання замовником роз’яснень щодо змісту тендерної документації — 16 штрафів. В усіх випадках замовники перевищили строк для відповіді у три робочі дні.

Розмір забезпечення тендерної пропозиції, встановлений у тендерній документації, перевищує межі, визначені законом — 13 штрафів. Усі випадки стосуються закупівель робіт: забезпечення перевищує 0,5% очікуваної вартості закупівлі. 

Порушення порядку визначення предмета закупівлі — 6 штрафів:

• визначено предмет закупівлі за показником третьої цифри (3);
• визначено предмет закупівлі за показником першої цифри (1);
• визначено предмет закупівлі за показником п’ятої цифри (1);
• замовник уклав два договори, у той час, коли окремі частини предмета закупівлі не визначив (1).

Порушення строків розгляду тендерної пропозиції — 4 штрафи. Замовники перевищили строк розгляду найбільш економічно вигідної пропозиції у п’ять робочих днів.

Окрім цього, ще 12 штрафів через неоприлюднення чи порушення строків оприлюднення інформації про закупівлі наклали через суд.

Серйозні порушення

За більш серйозні порушення, аудитори притягують замовників винятково через суд, коли замовник:

• не відхиляє тендерні пропозиції, які треба було відхилити відповідно до закону (29);
• застосовує конкурентний діалог, торги з обмеженою участю або переговорну процедуру закупівлі на умовах, не передбачених законом (3);
• не виконує рішення Антимонопольного комітету України як органу оскарження (1);
• купує товари, роботи або послуги до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель відповідно до вимог закону (1).

Загалом понад 70% приводів для притягнення замовник до відповідальності за порушення стосувалися неоприлюднення чи порушення строків оприлюднення інформації про закупівлі. 

Чи можна вважати це ефективним контролем? Навряд. 

Самі аудитори зауважують, що часто не можуть скласти протокол про порушення, бо не можуть отримати доступ до персональних даних. 

З іншого боку, висновки за результатами їхніх моніторингів замовники іноді оскаржують у судах. І здебільшого суди стають на їхній бік. Водночас судова практика дуже суперечлива. 

Нещодавно у Верховній раді зареєстрували законопроєкт, який пропонує дозволити аудиторам зупиняти проплати через Казначейство, коли за результатами моніторингів вони зобов’язують замовника скасувати закупівлю чи розірвати договір. Попри те, що цей законопроєкт містить ризики, варто його обговорити в закупівельних колах і доопрацювати. Контроль у сфері публічних закупівель справді потребує змін.

Натомість замовникам наразі можемо порадити уважніше стежити за тим, щоб вчасно завантажувати усю необхідну згідно з Законом інформацію. А також послуговуватися чинною редакцією Закону “Про публічні закупівлі” при складанні тендерної документації.

Ми не отримали відповіді на своє звернення щодо деяких штрафів від Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області. Тому дані щодо типів порушень не враховують їх.