З 1 січня 2018 року всі заклади охорони здоров'я, які повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів, повинні закуповувати ліки відповідно до Національного переліку основних лікарських засобів. А за умови задоволення 100% потреби в таких засобах, замовники зможуть закуповувати лікарські засоби, не включені до Нацпереліку.

Дане положення вже діє 5 місяців, проте навколо цієї вимоги багато дискусій та непорозумінь, як зі сторони закладів охорони здоров'я, так і пацієнтів. Найпоширеніші з них:

- немає законодавчої бази та діючих механізмів для керівництва лікарень, відповідно до яких вони зможуть закуповувати ліки, які не ввійшли до Нацпереліку;

- можливості лікарів замовляти пацієнтам препарати, які не входять до Нацпереліку за програмою відшкодування амбулаторного лікування;

- цін інноваційних препаратів, які дешевші, ніж ціни ліків з Нацпереліку.

Ці зміни мали бути запровадженні ще у 2017 році, проте їх відтермінували, щоб дати замовникам медичної сфери час для здійснення більш точного розрахунку потреби у ліках. Нововведення часто сприймаються негативно, адже більшій частині людей важко змінити звичний ритм життя та встановлені правила, навіть якщо вони сприятимуть ефективній та раціональній діяльності. Виникає питання: чи дійсно для замовників та пацієнтів першочергове забезпечення потреби перевірених ліків з Нацпереліку є такою проблемою? Чи це просто небажання працювати за новими правилами? Щоб відповісти на це запитання, ми вирішили розібратися детальніше з Нацпереліком та пов'язаними з ним змінами.

Національний перелік лікарських засобів. Що це?

Нацперелік - це основні життєвоважливі лікарські засоби із доведеною ефективністю, доступ до яких держава гарантує усім пацієнтам безкоштовно. Основною метою Нацпереліку є ефективний розподіл бюджетних коштів для закупівлі перевірених лікарських засобів, яких найбільше потребують пацієнти. Нацперелік формується на основі останнього видання Базового переліку основних ліків, рекомендованих Всесвітньою організацією охорони здоров’я, потреби пацієнтів, громадської думки, міжнародному досвіді та економічній обґрунтованості. Нацперелік складається з:

1) основного переліку, до якого включені найбільш ефективні та безпечні лікарські засоби з найвищими показниками економічної доцільності для пріоритетних хвороб та патологічних станів; 

2) додаткового переліку, до якого включені лікарські засоби для пріоритетних хвороб та патологічних станів, що потребують спеціалізованого діагностичного або моніторингового обладнання, та/або спеціалізованої медичної допомоги, та/або підготовки фахівців.

Хто відповідальний за складання Нацпереліку?

Експертний комітет з відбору та використання основних лікарських засобів. Це постійно діючий дорадчий орган, який створений Міністерством охорони здоров’я України для здійснення оцінки порівняльної результативності, безпеки та економічної доцільності лікарських засобів. Комітет керується у своїй діяльності наказом МОЗ №84 від 11.02.2016 р.

Національний перелік основних лікарських засобів затверджено постановою КМУ від 25.03.2009 р. №333 "Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення". У 2017 році його оновлювали декілька разів, додавши ряд нових діючих речовин. Для порівняння у Нацпереліку з 2009 року стабільно було 215 діючих речовин. Зараз в Нацпереліку є 427 лікарських препаратів, які мають забезпечуватися на 100% в закладах та установах охорони здоров’я. Тобто перелік основних необхідних лікарських засобів збільшився вдвічі.  Якщо Національний перелік основних лікарських засобів лише за рік значно оновився, то має і у наступні періоди поступово включати нові сучасні перевірені препарати, адже фармацевтичний ринок активно розвивається. Відмітимо, що ініціювати внесення змін до Нацпереліку може не лише експертний комітет, а й юридичні та фізичні особи. Але для цього необхідно підтвердити ефективність, безпеку та економічну доцільність лікарських засобів. Для реалізації положень  постанови КМУ від 25.03.2009 р. №333 "Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення" у липні 2017 року прийняли новий порядок визначення обсягів потреби в закупівлі лікарських засобів закладами і установами охорони здоров’я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів, який затверджений наказом МОЗ від 11.07.2017 р. №782

Як оцінюють розмір потреб у лікарських засобах?

Для кількісної оцінки потреби у лікарських засобах закладам та установам охорони здоров'я запропоновано два методи:

1) метод захворюваності - використовуються дані про кількість звернень населення по медичну допомогу, у тому числі випадків госпіталізації, з урахуванням динаміки показників захворюваності та клінічних протоколів. Застосовується для планування державних закупівель лікарських засобів, зокрема для нових програм охорони здоров’я, що не мають тривалої історії застосування.

2) метод споживання - використовуються дані про обсяги споживання лікарських засобів у попередні роки (з урахуванням періоду відсутності лікарських засобів на ринку та/або змін обсягів споживання). Застосовується для визначення потреби в лікарських засобах, вартість яких відшкодовується за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Отже, за умови задоволення в повному обсязі потреби в лікарських засобах, зареєстрованих в Україні в установленому законом порядку та включених до Національного переліку, замовники зможуть закуповувати лікарські засоби, що в установленому законом порядку зареєстровані в Україні та не включені до нього. При цьому перевага повинна буде надаватися препаратам, включеним у галузеві стандарти у сфері охорони здоров’.

На що звертати уваги при проведенні закупівель?

Замовники, маючи вище наведені методи та точні вихідні дані зможуть розрахувати потребу у лікарських засобах. Але їм слід звернути увагу при плануванні та проведенні закупівель лікарських засобів на такі моменти:

1. У регіоні та кожній лікарні мають бути призначені відповідальні особи за розрахунком потреби.

2. Лікарня має розрахувати потребу у лікарських засобах таким чином, щоб вона була покрита як частиною державної субвенції, так й місцевим бюджетом.

3. Розподіл граничного обсягу коштів на лікарські засоби здійснюється з урахуванням пріоритетності їх використання: першочергово задовольняється в повному обсязі потреба в лікарських засобах, включених до Національного переліку, після цього — в інших лікарських засобах.

4. Повинен узгоджуватися обсяг лікарських засобів, що планується закупити, з обсягами наявних бюджетних коштів.

5. При визначенні очікуваної вартості закупівлі замовники можуть виходити з планових вартісних показників, які можуть розраховуватися, зокрема, виходячи з потреби у відповідних товарах за минулі роки з урахуванням економічних факторів, індексу інфляції, які впливають на ціноутворення на ринках відповідних товарів, тощо.

6. Закупівлі лікарських засобів можуть здійснюватися замовником у різні періоди протягом року з дотриманням орієнтовного початку проведення процедур, що визначаються у річному плані закупівель. При цьому необхідно враховувати положення ч. 7 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі».

7. У кожній установі або закладі охорони здоров’я має систематизуватися потреба. Замовникам медичної сфери слід перевірити та, за потреби, оновити внутрішній формуляр лікарських засобів, який відповідатиме протоколам лікування.

8. При забезпечені потреби у лікарських засобах з Нацпереліку зекономлені кошти на торгах можна використовувати для закупівлі інших необхідних препаратів.