Пам’ятаєте історію з тернопільським автодором, який щоб обійти Prozorro, розбив семикілометровий відрізок однієї дороги на ділянки по 40 метрів уклав 177 договорів на ремонт? Ми з’ясували, як і чому подібні схеми працюють досі. 

За нормами Закону України “Про публічні закупівлі” основною процедурою таких закупівель є відкриті торги з використанням електронної системи. Наслідок: прозорий відбір переможця, який пропонує найвигіднішу ціну.

На жаль, такий сценарій влаштовує не всіх замовників. Ті, кого цікавить не економія, а можливість укласти договір з наближеним постачальником, шукають будь-які способи уникнути аукціону. Одним з поширених методів це зробити є поділ предмета закупівлі.

Про що йдеться? Закон визначає два основні пороги для закупівель. Щоб правильно застосувати ці пороги, замовники об’єднують товари, роботи та послуги за 4 цифрою спеціального державного класифікатора, а потім оцінюють річну вартість придбань за кожним із цих кодів. Пороги визначають, яку саме закупівлю проводити:

• відкриті торги — якщо товари чи послуги дорожчі за 200 тис. грн (а роботи, наприклад, ремонти — за 1,5 млн грн)
• спрощену закупівлю — якщо вартість становить від 50 тис. грн до 200 тис. грн. Хоча офіційно ця закупівля не вважається конкурентною, на ній учасники все ж можуть змагатися на аукціоні
• а от закупівлі, вартість яких нижча за 50 тисяч, можна проводити за прямими договорами й лише публікувати звіти про це в електронній системі

З одного боку, ця норма необхідна, щоб не перевантажувати бюджетні органи дріб’язковими тендерами на купівлю канцтоварів і туалетного паперу. Крім того, процедура відкритих торгів зазвичай триває від трьох тижнів, і вимога дотримуватися її, щоб придбати товар вартістю 100 грн, очевидно суперечить здоровому глузду.

З іншого боку, деякі замовники сприймають ціновий поріг як шанс ухилитися від конкурентних тендерів. Суть схеми проста: одну велику закупівлю ділять на десять маленьких і підписують прямий договір за кожною з них. Так нечесні замовники без аукціону закуповують товари й послуги вартістю в сотні тисяч гривень. Буває так, що вартість кожного з цих “шматків” становить 49 999 грн, що тільки підкреслює зневажливе ставлення до вимог закону.

Порушників не зупиняє те, що подібна практика прямо заборонена частиною 10, статті 3 Закону “Про публічні закупівлі”. Згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення, покарання — штраф для замовника в розмірі від 25 до 50 тисяч гривень. Утім, як з’ясувалося, втілити цю норму в життя може бути проблематично.

Давайте розберемося на конкретному прикладі. Один із замовників, який систематично дробить власні закупівлі — Державне підприємство “Мирноградвугілля”. Воно керує трьома вугільними шахтами в Донецькій області. У лютому підприємство закупило з’єднання для трубопроводів у ТОВ "МАНОТРЕН”. Тоді замовник з компанією підписали 10 договорів з ідентичною сумою — 49 тис. грн, на постачання ідентичних партій товару — по 28 штук “з'єднань ШРЗ-БЛ”. Загальна вартість цих закупівель склала 490 тис. грн, що значно перевищує поріг для відкритих торгів. 

І це не поодинокий випадок. Так замовник купував металевий профіль, частини конвеєрів і навіть кубометри деревини. Але мабуть, найбільш курйозна історія — співпраця “Мирноградвугілля” з чотирма ФОПами: Днищенком Г. О., Днищенком Ю. В., Орловим Є. В. і Шаповаловим Д. В. Минулого року державне підприємство ледь не щодня укладало з кимось із цієї славної четвірки договір на послуги перевезення вугілля. Схоже, ФОПи були змушені ходити на підприємство, як на роботу — просто щоб підписувати документи. Усього за 2020 рік замовник уклав понад 300 таких угод на одну й ту саму суму — 49 999 грн. Їхня загальна вартість — майже 15 млн грн. 

Цікаво, що в 2021 році позиції зберегли лише обидва Днищенки. За минулі 3 місяці вони отримали 55 закупівель на загальну суму 2,7 млн грн. Звісно ж, ціна їхніх унікальних послуг залишилася незмінною — 49 999 тис. на день.

Але як боротися з подібними порушеннями? Відповідь на це запитання знайти нелегко. З одного боку, Кодекс про адміністративні правопорушення визначає, що складати протоколи про порушення і виписувати штрафи в таких випадках має Держаудитслужба. Ми спрямували звернення до аудиторів, але в органі нам відповіли: оскільки всі вказані договори не перевищують поріг 50 тисяч гривень, вони не є процедурами закупівлі в розумінні закону, а отже і підстави для проведення моніторингу відсутні. Нам пообіцяли перевірити факти під час… планового аудиту установи. Фактично, тут ми зіткнулися з прогалиною в чинному законодавстві, якою скористався Замовник.

Однак у  грудні 2020 року Кабмін прийняв постанову №1266, у якій чітко визначив, що навіть коли підстав для початку моніторингу немає, керівник Держаудитслужби може призначити перевірку закупівлі. Зокрема, у випадку поділу предмета закупівлі на частини. Відтак, прогалину в законодавстві закрили, але схоже, у Східному офісі Держаудитслужби тоді про це ще не дізналися. Ми відправили нове звернення на ім’я голови органу і чекаємо реакції.

Паралельно ми спрямували звернення до керівного органу ДП — Міненерго. І тут нас чекав успіх. Міністерство повністю визнало наявність порушень. Воно спрямувало лист до державного підприємства з рекомендацією негайно розірвати вказані договори і в подальшому дотримуватися законодавства. Сама по собі така рекомендація не має зобов’язальної сили, але можна не сумніватися  — керівництво ДП усвідомило, що за його роботою тепер пильно спостерігають. Бо якщо в лютому підприємство уклало щонайменше 160 тендерів з ознаками поділу закупівлі, то вже в березні їхня кількість скоротилася до 40! Невідомо, наскільки довгостроковим буде цей ефект, проте ми завжди готові нагадувати замовникам про необхідність дотримуватися законодавства.