ВІЛ-хворими в Україні є близько 1% населення, тобто 450 тис. українців. Це оцінка експертів програми ООН з ВІЛ/СНІДу UNAIDS. При цьому, Центр громадського здоров’я МОЗу опублікував статистику, відповідно до якої, у 2017 році було виявлено 11794 особи з ВІЛ інфекцією та 6130 осіб зі СНІДом. Найбільше нових випадків зареєстровано в Одеській, Дніпропетровській областях та Києві. Основні шляхи зараження ВІЛ - це незахищений секс (7514 заражень) та через шприци (2549 разів). Разом з тим, зараз поширення ВІЛ-інфекції є нерівномірною. Наприклад, найвищі показники поширеності ВІЛ-інфекції, за даними диспансерного обліку, в південно-східних регіонах України, найнижчі - на західній Україні, окрім Волині.

У великих містах діють різні програми, також є велика кількість соціальних центрів та мобільних центрів, де можна зробити експрес-тест на ВІЛ. А якщо людина захворіла на ВІЛ, їй безкоштовно надають антиретровірусну терапію, при якій можна народжувати здорових дітей та жити повноцінним життям.

Як проводяться закупівлі для ВІЛ інфікованих?

Закупівлі медикаментів для ВІЛ-інфікованих фінансуються з трьох джерел:

• За державний бюджет України - які забезпечують ліками 40867 особи
• Глобальний фонд забезпечує ліками 22441 особи
• PEPFAR забезпечує 13525 особи ліками.

У бюджеті 2017 року на закупівлю препаратів закладено рекордні 5,9 мільярда гривень. Збільшення державного фінансування дозволить охопити лікуванням додаткові 34 тисячі ВІЛ-позитивних українців. У 2017 році сумарно АРВ-терапію зможуть отримати 101 тисяча пацієнтів, хоча ще у 2016 році цей показник був на рівні 68 тисяч осіб.

З 2016 року, для зменшення корупційних ризиків, ліки для ВІЛ-Інфікованих закуповуються міжнародними організаціями. До речі, станом на зараз ще проведені не всі закупівлі за кошти 2016 року і лише у серпні почалися закупівлі ліків за бюджет 2017 року. У 2015-2017 роках ліки закуповували міжнародні організації ПРООН в Україні, UNICEF і британська «Crown Agents», які зекономили 620 млн.гривень у порівнянні з 2014 роком ( за підрахунками громадських актівістів). У 2017 році планується закупити ліків на 5,9 млрд гривень, а вже з 2019 року ліки буде закуповувати новостворене держпідприємство. Воно контролюватиме закупівлі потрібних препаратів по всій Україні, адже послугами міжнародних організацій не користуються в регіональних місцевих закладах.

Ліки та матеріали розподіляються в залежності від “небезпечності” регіону. Рівень небезпечності регіону визначається за кількістю виявлених інфікованих осіб у регіоні. Чим більше таких осіб - тим більше туди надаються ліки та препарати.

Також частину коштів, відповідно до своїх місцевих програм виділяють міські, селищні ради.

“В рамках проекту «Інвестиції у вплив на туберкульоз та ВІЛ» за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією Мережею ЛЖВ в 2016 році було закуплено ліків та товарів медичного призначення на суму 9 922 206,6 $, в 2017 році на 3 108 478,53$. Здійснено логістику ліків, закуплених в рамках проекту PEPFAR на суму 4 155 331,15 $ в 2016 році, та на суму 4 156 801,22$ в 2017 році,” - розповіла старший фахівець Мережі ЛЖВ Євгенія Конончук

У великих містах інформацію про безкоштовне тестування на ВІЛ знайти легко. Рекламу з закликами проходження безкоштовного тестування можна побачити у метро, на стендах.

Загалом у системі ProZorro немає єдиного коду для закупівлі матеріалів, що пов’язані з ВІЛ. Тому мій пошук був по ключовому слову “Віл Тест”. Всього знайдених закупівель було 425, з яких завершених - 324, при цьому “підозрілих” тендерів я не помітив. Щоправда, часто тести на ВІЛ закуповували разом з іншими хімічними реактивами.

Завдяки системі ProZorro, у Шполі Черкаської області тести на виявлення ВІЛ закупили з економією майже у 60%. Аукціон оголосили на 33 тисячі гривен, а з переможцем договір уклали на 10 тисяч гривень. При цьому, вартість тесту склала 26 гривень. А от у Емільчено Житомирської області швидкий тест на ВІЛ закупили вже за 39 грн\шт.

Хм, відповідно до офіційних даних, у Житомирській області один з найменших показників на ВІЛ. Цікаво, люди не тестуються чи дійсно малозаражені? 

На сайті “Не дай СНІДу шанс” розміщена карта з координатами лікарень, де можна пройти безкоштовно тест на СНІД. В Житомирській області, це можна зробити у Коростені, який знаходиться у трьох годинах їзди електричкою від Києва.

Також, у відповідності до міської програми на 2016-2018 рік, у лікарні мають створити кабінет з протидії ВІЛ\СНІДУ, при цьому на його утримання виділити приблизно 20 тисяч гривень.

В одній з лікарень, яка вказана на сайті, а саме у Коростенській центральній районній лікарні можна пройти тест на ВІЛ. При цьому лікарня закупила всього 20 швидких тестів, по 47,5 грн, а міська лікарня - 500 тестів по 26 гривень, на загальну суму у 13 тисяч гривень.

Цікаво, чи пройду я в Коростені тестування безкоштовно?

Відповідно до ст. 4 ЗУ “ Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ”, тестування на ВІЛ проходить безкоштовно. При цьому не вказано жодних документів, які потрібно показувати. На всякий випадок я взяв з собою паспорт і поїхав у Коростень робити тест на ВІЛ!

О четвертій годині ранку, щоденно, з Києва на Коростень їздить поїзд Москва-Ковель. В цьому поїзді я доїхав до потрібної станції “Коростень”, де на вокзалі мене зустрів агітпроп радянських часів. На вокзалі продавали чудові гриби, малину та квіти. Але у мене була ціль відвідати всі лікарні міста, щоб пройти тест на ВІЛ, тому, вперед у місто!

Спершу, я вирішив відвідати центральну міську лікарню, якій за бюджетні кошти міста закупили 500 експрес-тестів для визначення реакції на ВІЛ.

В реєстратурі була велика черга, тому я вирішив спитати у лікарів, які проходили повз, де можу пройти тест на ВІЛ. Реакція деяких з людей в халатах була трошки дивною - від мене просто відходили на крок, а потім вже говорили. На четверту спробу дізнатися де ж роблять аналіз, мене направили у інфекційне відділення.

У інфекційному відділенні повідомили: тест на ВІЛ зробити у них не можна, адже його роблять пацієнтам на стаціонарі або по лінії швидкої допомоги. Добре, тоді спитаю у головного лікаря: “де ж можна у лікарні зробити тест на ВІЛ?”.

“Дійсно, за допомогою бюджету і донорів, ми закупили 500 експрес-тестів на ВІЛ, при цьому у лікарні тести робляться лише пацієнтам при медичних показах. Так як тестування є виключно добровільним, ми беремо у пацієнта згоду, після чого вже робимо тестування. Частину тестів ми відаємо у підрозділ “Клініку, дружньої для молоді” та у міську поліклініку, де всі бажаючі можуть зробити тест. Так як смужки по якості скрізь майже однакові, ми дуже раді, що змогли зекономити більше половини запланованих коштів” - розповів в.о. головного лікаря Олександр Миколайович.

Пройшовши ще з кілометр в центр, я побачив “Клініка дружня до молоді”, яка виглядала сучасно і гарно.

На вході спрацювала сигналізація, і медсестра одразу вийшла до мене. На моє прохання зробити тест на ВІЛ, мене запитали вік, як записати мене у базі та чи хочу пройти тест безкоштовно, при цьому у мене не просили жодних документів. Єдине обмежуюче питання було щодо віку - особам, хто старше за 24 роки у клініці тестування не роблять.

“ Як я перевірю скільки вам років? Навіть якщо старша людина скаже, що їй 24, ми зробимо тест” - розповіла медсестра.

Після внесення названих даних, у мене готові були вже брати кров, але я відмовився, пояснивши суть мого візиту.

“Так як ми не просимо у пацієнтів документів, ми не можемо знати з якого вони міста - Коростеня, Миколаєва чи Києва. Так само, як нічого не заважає пацієнтам сказати про менший вік, адже головне це пройти тест, правда ж?” - продовжила говорити медсестра.

Експрес-смужки для тестування передають у клініку як донори так також і з міської лікарні. На тестування приходять як правило підлітки до 20 років та діти до 16 років з батьками.

Що ж робити, якщо людині більше 24 років? Де можне пройти тестування на ВІЛ?

У мене залишається у Коростені два варіанти: або ж міська поліклініка, або районна поліклініка, інформація про яку зазначена на карті.

Міська поліклініка розташовується прямо у центрі міста, але має трохи дивний вигляд. На вході та у холах - жодної інформації про можливість безкоштовного тестування на ВІЛ, але непогано продаються маленькі ікони.

“Та колись висіли,навіть на першому поверсі. Але їх убрали, мабуть ніде не знайдете, хіба що біля кабінету КІЗу,” - розповідає медсестра з першого поверху. 

Овва! Біля дверей кабінету дійсно висять плакати про ВІЛ та СНІД.

В кабінеті сиділа лікарка,яка монотонним тоном мені пояснила: “ Ми експрес тести робимо лише ризиковим групам. Якщо ви не з цієї групи та ще й не Коростеня, то навіть не знаю, чим може допомогти. Якщо купите в аптеці тест, то я вам його зроблю безкоштовно”. Однозначної відповіді на просте питання “Де дорослому зробити безкоштовний тест на ВІЛ, мені не дали”.

Головний лікар поліклініки був зайнятий в травматологічному кабінеті тому, очікуючи черги, я провів людям лікбез, куди скаржитися, якщо з них вимагають гроші за лікування. З десяти осіб в черзі, лише дві зацікавилися, що вже радує.

Але підійшов час кінця прийому, і лікар вилетів до свого кабінету. Ну я ж за ним, чому він дуже здивувався, але на питання відповів.

“ Тестування на ВІЛ у нас роблять і КІЗ кабінеті. Вони дають направлення, ви здаєте кров на аналізи, яку відправляють у Житомир, де в центрі протидії СНІДу роблять аналіз крові,а через тиждень забираєте результати. Хіба вам цього не розповіли?”- розповів головний лікар. При цьому він пообіцяв нагадати лікарям КІЗу, про це.

Експрес-тестів не роблять тут, ладно, але можливо хоча б в ЦРЛ, яка позначена на карті зроблять?

Мене зустрів дещо страшненький вхід до ЦРЛ:

Центральна районна лікарня закупили тестування для ВІЛ по 47,5 за одиницю без проведення аукціону, загальним лотом на 24 тисячі гривень

Медсестри та обслуговуючий персонал також шарахалися на моє питання “де можна зробити тест на ВІЛ?”, але мене все таки направили у клініко-діагностичну лабораторію, яка знаходиться на третьому поверсі.

На жаль, заввідділом одразу мене розкусила, що я не місцевий та задаю багато питань. Тому прийшлося відмовитися від своєї легенди і просто розпитувати як і що.

“Я в стаціонарі вам взагалі не можу зробити тест на ВІЛ, бо ми робимо тестування лише хворим за їхньою згодою. Тести закуповуються по мірі потреби, я їх рахую, використані списую. Хоча я і проходила тренінги, але ми тестування усім не робимо, а хто має дати вказівку, я вам не підкажу. Спробуйте сходити до інфекційного відділу” - розповіли у клініко-діагностичній лабораторії.

В інфекційному відділі лікаря не виявилося, тому я спробував піти до головної лікарки за коментарем.

Не дивлячись на хамство та зверхність від посадової особи та фрази “Ему надо, так пусть за мной побегает”, я все таки пройшовся з головним лікарем.

“Потрібно вивчити це питання, я не готова сказати, чому ми закуповуємо тест на ВІЛ без аукціону та саме такий,який закупили” - відповідала на моє питання щодо вартості смужок.

“Спробуйте спитати за безкоштовний тест на ВІЛ і інфекціоніста, вам туди” - сказала головний лікар і різко втекла кудись вправо.

“Зараз головна проблема полягає у тому, що для уразливих груп населення (які визначені у законодавчій базі) тестування є безпроблемним. Але якщо ти пересічний громадянин, який хоче перевірити себе на ВІЛ – то це ти зможеш зробити лише у кабінетах довіри, які є лише у районних центрах та містах обласного підпорядкування. Альтернативою є різні акції донорів або організацій, які пов’язані з даною проблемою. Останні проводяться хоч і регулярно, проте лише в великих містах та у жодному разі не мають змоги охопити усе населення” - прокоментувала події у Коростені старший фахівець ЛЖВ Євгенія Кононончук.

Як показала практика, в Коростені є де пройти тест на ВІЛ. Але щоб його пройти, треба добряче побігати. Низьке інформування населення, відсутність швидких тестів для анонімних здач - це в майбутньому може позначитися на рівні захворювання ВІЛом. І не дивлячись на офіційну відносно хорошу статистику, все може бути куди гірше.